— Вимагати у цих людей повернути мені викрадену дружину, — відповів він, — не зупиняйте мене, Квотермейне. Я знаю, що роблю.
— Але вони не віддадуть її, а нас всього троє неозброєних людей. Прошу вас, не чиніть зопалу. Це може все зіпсувати. Дозвольте мені спробувати владнати справу.
— Добре, — згодився Регнолль після деякого вагання.
— Тепер, — сказав я, — ми підемо вниз відвідати Харута і його друзів.
Під прикриттям чагарнику ми відповзли на певну відстань назад і, пройшовши четверть милі в східному напрямі, повернули на північ і (як я й думав) вийшли на дорогу, яка вела до східних воріт амфітеатру.
Ми пройшли через них і не привернули нічиєї уваги, мабуть, через те, що всі були зайняті розмовою або молитвою.
Пройшовши трохи, ми зупинилися, і я голосно промовив:
— Білі люди і їхній слуга прийшли на запрошення Харута. Проведіть нас до нього.
Усі обернулися і здивовано дивилися на нас. Ми стояли в тіні, оскільки сонце піднялося ще не дуже високо.
— Смерть їм! — раптом закричав хтось. — Смерть чужинцям, які осквернили наш храм!
— Як! — відповів я, — ви хочете вбити тих, кому ваш головний жрець обіцяв безпеку, тих, з чиєю допомогою, як говорив ваш оракул, ви сподіваєтеся вбити Джану і дати відсіч ворогам?
— Як вони дізналися про це? — закричав інший, — це маги!
— Так, — сказав я, — якщо сумніваєтеся, підіть і погляньте на вартового печери, про смерть якого говорив ваш оракул. Ви побачите, що він не збрехав.
Коли я це говорив, у ворота вбігла людина в білому одязі, що розвівався за вітром.
— О жерці і жриці Дитяти! — кричав він. — Стара змія померла. На мені лежав обов’язок годувати її в день нового місяця, і я знайшов її мертвою!
— Ви чули, — спокійно сказав я, — батько змій мертвий. Ми подивилися на нього, і він помер.
Усі тихо стояли і дивилися на нас, як отара переляканих овець. Потім натовп розступився, і з’явився схожий на біблійного патріарха Харут. Він уклонився нам зі своєю звичною східною ввічливістю. Ми теж відповіли йому поклоном.
— Отже, ви тут? — звернувся до нас Харут своєю особливою англійською мовою, прийнятою, можливо, білими кенда за мову, відому тільки магам.
— Ти запросив нас, і ми прийшли, оскільки вважаємо неввічливим не прийняти твого запрошення. Ми пройшли через печеру, де живе огидний плазун, нешкідливий для тих, хто не боїться його. Ви не помітили нас, але ми були присутні на вашому богослужінні і все бачили і чули. Наприклад, ми бачили дружину лорда, викрадену вами в Єгипті, хоча ти, Харут, будучи брехуном, присягався, що не викрадав її. Ми чули, що вона говорила після того, як вдихнула дим вашого куріння.
Харут зблід, підвів очі до неба і захитався, неначе готовий впасти.
ebooksa