Покарання

Вона задумливо подивилася на великий дуб, тінь від якого нас надійно захищала від сонця.

— Не дуже оптимістично, — задумливо сказала вона, все ще перебуваючи у своєму власному світі фантазій. — Мені чомусь митці завжди здавалися чимось таким не звичним… Носіями божественної іскри, обдарованості. Пророками, що вчать інших правильно жити, любити та творити… А виходить, митці самі не знають чого вони хочуть, чи як?

— Митці знають, чого вони хочуть, але вони б не хотіли цього знати. Ніщо так не губить людину, як багато знань. Але насправді знань багато не буває. Просто чим більше отримуєш знань, ти менше людина розуміє цей світ. Виникає депресія, оскільки набуті знання людині заважають жити в реальному світі. Адже більшість люду не переймаються власним «я», пошуком себе, вдосконаленням душі та не копаються у своїй підсвідомості. Більшість люду тупо відбатрачили робочий день, а ввечері дивляться телевізор і бухають. А коли знайти час для вдосконалення своєї душі? Для чого ми народжуємося? Щоб пахати в офісі весь день, вийти на пенсію і дуже скоро відкинути копита? Але для чого душа прийшла у цей світ? Я впевнений, що не для цєї херні, щоб лише працювати, ходити на тупі корпоративи, говорити с людьми ні про що, втикати в тупий телевізор. Ми мусимо віднайти своє призначення і виконати дані Богом таланти на користь собі та іншим людям. Але правила у суспільстві заважають нам бути самим собою, жити, як хочеться, міркувати як хочеться, говорити, як хочеться. Усі наші проблеми від того, що ми носимо маски, підкорюємося вказівкам натовпу, робимо безліч умовностей, виконуємо те, що від нас вимагають інші. Мріємо про майбутнє, сумуємо за минулим, але не цінимо теперішній час. Чекаємо кращих часів, більшого успіху, але не цінимо прості речі, які ми зараз маємо.

— Неймовірно! Ти дуже точно підмітив вади людства, — емоційно вигукнула Зоряна.

Я кивнув головою.

— Тому я і обожнюю писати прозу та поезію. Бо висока духовність мистецтва полягає у розумінні простих речей, усвідомлення події, явищ та предметів під таким кутом зору, під яким нетворчі люди цього зовсім не бачать, як сліпі кошенята. А якщо не вдається досягти гармонії зовнішнього та внутрішнього світів, то сенс життя заповнює така хуйня, як постійна зайнятість, алкоголь, цигарки, наркотики, спорт, різні справи. Звісно, деякі з цих речей просто необхідні нам, але вони ні на йоту не наближають людей виконати покликання душі. Я казав і буду казати, знайти себе, жити в гармонії зі своїм внутрішнім та зовнішнім світом — це і є сенс життя людини. Тому декотрі шукають порятунок у психоделіках, щоб частково вирішити це протиріччя.

— Але ж погодься, що ці психоделіки, якими ти досліджуєш свою свідомість ні до якого вдосконалення не приведуть. Це тільки приведе до деградації, розчарування у житті.

Скориставшись коротенькою паузою, я запалив ще одну цигарку.

— Найбільше розчарування у житті — це і є саме життя. Тільки ми цього не усвідомлюємо. А про наркотики і говорити не варто. Їх вплив на свідомість людини мені дуже добре відомий. Проблема в тому, що наркотики допомагають розширити свідомість, відкрити нові горизонти, але в той же час, повільно знищують тебе.

3

Трохи поговоривши про метафізику, я вирішив, що пора повністю відкрити карти і розповісти усе, що зі мною трапилося. Це мені допоможе краще зрозуміти себе і знайти зв"язок із Долиною. Отже, я все розповів дівчині. Вона уважно мене вислухала, а після закінчення розповіді деякий час мовчала. Мовчала та думала над історією, яка здавалася, завше містичним трилером ніж реальністю. Та я і сам вже не був упевнений, що можна вважати реальністю, а що лише плодом своєї хворобливої, надмірної, безмежної, як простори океан уяви, яку важко було контролювати.

— Отже, ти вважаєш, що життя Долини — це твоє минуле життя?

— Мабуть. Я не впевнений в цьому… Дуже багато питань залишається відкритими для мене… Я ніколи не вірив в паранормальні явища. А тепер це відбувається зі мною насправді. От, що мене лякає!

— Так буває: те, чого ти намагаєшся уникнути в житті, тебе наздоганяє і хапає за горлянку, — філософські зауважила Зоряна. — Ти вважав, що все знаєш у цьому світі і насміхався над ірраціональними речами. Тепер світ поставив тебе на місце, показавши, яку роль ти насправді граєш.

— Кожен із нас грає певну роль. Життя — це гра, а ми як гравці встановлюємо в ній власні правила. Але я кажу не про це. Чи насправді існує така дівчина Долина? Хто вона така?

— Хто його знає… Ця кошмарна історія зайшла дуже далеко.

— Я хочу викинути це з голови і жити далі.

— Остапе, ти і так живеш далі. Просто тепер все інакше. Не варто жартувати із окультизмом. Ти зайшов надто далеко, раз бачиш страшні речі.

Насправді вона мала рацію, коли казала ці слова. Я серйозно над цим задумався, розуміючи, що все більше занурююся в атмосферу аномальних подій, які затягували мене у карколомний вирій смертельних ситуацій. Тому, без допомоги мені не обійтися. І ця допомога повинна бути від медіума, який має великий досвід в подібних справах.

Я згадав про автоматичне письмо, себто, коли я спілкувався з духом, знаходячись у трансі. Це теж ще одне відкрите питання і я розповів дівчині і про цю подію. Власне, ми трохи поговорили на цю тему, але нічого конкретного не знайшли. Ні Зоряна, ні її батько, не бачили, щоб я писав ці строчки, знаходячись у стані зміненої свідомості. Отже, можна дійти логічного висновку: це дурниця, яку слід викинути із голови; або це серйозна штука і жартувати з такими речами ні в якому разі не можна. Якщо обрати друге, то я не знаю навіть, що робити далі. Тут вже точно потрібна кваліфікована консультація спеціаліста трансперсональної психології.

Бажано звернутися до нього якомога швидше.