— Ні, не думаю. — Але він дав Венді нову причину для тривоги. Дякую, Денні, ще цього мені бракувало.
— Тато сказав, вона може, — повідомив Денні недбалим, майже нудьгуючим тоном. — Він сказав, бензонасос забитий лайном.
— Денні, не ккжи таких слів.
— Бензонасос? — запитав він із щирим подивом.
Вона зітхнула.
— Ні, «забитий лайном». Не кажи так.
— Чому?
— Це вульгарно.
— Ма, а як це — вульгарно?
— Ну, однаково як колупати в носі за столом або піся-ти, не зачинивши двері туалету. Або казати що-небудь на кшталт «забитий лайном». Лайно — вульгарне слово. Хороші люди так не кажуть.
— А тато каже. Коли він дивився мотор у машинці, то сказав: «Господи, насос забитий лайном». Хіба тато поганий?
І як ти справляєшся з цим, Вінніфреде? Тренуєшся?
— Тато хороший, але ж він дорослий. І дуже стежить за тим, щоб нічого такого не сказати при тих, хто не зрозуміє.
— Як дядько Ел, так?
— Так, правильно.
— А коли я виросту, мені можна буде так говорити?
— Гадаю, ти будеш так говорити, сподобається мені це чи ні.
— А в скільки років?
— Двадцять звучить непогано, га, доко?
— Як довго чекати...