Він підвівся і знову впав. Замерзлий сніг запорошив його обличчя, а тоді почав танути, наче сльози. Джек звівся на коліна, а тоді зіп’явся на рівні. Зір його заслонили плями, але він помітив велетенську випалену ділянку в снігу, за формою схожу на сльозинку: там раніше стояв Морґан.
—
Він підійшов до Талісмана і взяв його в руки, досі ридаючи. Він дав його Річарду Слоуту, котрий був Раштоном; Спіді Паркеру, який був тим, ким він був.
І зцілив їх.
Розділ сорок шостий
Інша подорож
Він їх зцілив, але так ніколи і не зміг сказати, як саме це відбулося, не міг загадати жодної конкретної деталі. Талісман засяяв і заграв у його руках, лишивши хлопчику невиразний спогад про те, як полум’я
А потім неймовірне сяйво Талісмана блякло… блякло… і зовсім зникло.
Подумавши про матір, Джек хрипко, пронизливо закричав.
Спіді, хитаючись, підійшов до нього крізь талий сніг і поклав руку Джекові на плечі.
— Усе буде добре, Джеку-Мандрівнику, — сказав Спіді.
Він усміхнувся, але втома його здавалася вдвічі сильнішою, ніж Джекова. Спіді зцілено… однак він досі не надто добре почувається. «
— Ти зробив це для
Джек послухався. Річард спав у талому снігу. Жахний клапоть плоті зник, але на його місці лишилася довга біла смуга на скальпі — і на тій смузі більше ніколи не ростиме волосся.
— Бери його за руку.
— Навіщо? Для чого?
— Ми перенесемося.
Джек запитально зиркнув на Спіді, але той нічого не пояснив. Він лише кивнув, ніби кажучи: «
«