— Справді, — погодився батько, — давайте поїмо. Подарунок нікуди не дінеться, зате в тебе буде можливість помучитися, гадаючи, що це. Ти з нами?
Макс недавно їв, але все ж вирішив скласти батькам компанію.
— Тат, ми можемо поговорити? — раптом само собою вирвалося в Макса.
Батько завмер на порозі кімнати.
— Щось трапилося за час нашої відсутності? — іноді його проникливість навіть лякала Макса.
— Не те, щоб… Не те, що ти думаєш. Я просто хочу тобі дещо розповісти.
— І, якщо я тебе правильно розумію, мамі не бажано про це знати?
— Думаю, так буде краще, — кивнув Макс.
— Ти щось накоїв?
— Здається… Але це стосується тільки мене, — з батькового обличчя він одразу здогадався, що той подумав про наркотики.
Макс устиг пошкодувати, що все так вийшло, й почувався вкрай ніяково. Ця розмова почалася в невідповідний момент, надто раптово для нього самого, слова ніби висмикнуло за ниточки. Втім, він стільки пережив за останні дев’ять годин…
— Це може почекати, доки ми повечеряємо?
— Так, — Макс із полегшенням зрозумів, що отримав відстрочку й може хоча би трохи розібратися зі своїми думками. Він збирався розповісти батькові дуже дивну історію, у яку, можливо, ніколи не повірив би сам.
Коли родина возз’єдналася за столом, Інна Ковальська поцілувала сина в чоло й легенько вщипнула за носа.
— Згоряю від нетерплячки дізнатися, як ти жив без нас. Я думала про це щодня. Знаю, знаю… — вона підняла вгору обидві руки. — Дехто в такому віці створює сім’ю, а деякі дівчатка вже мають дітей. Але ми зараз говоримо не про когось, а про тебе.
— Краще розкажіть, як ви відпочили, — запропонував Макс.
— Нічого, — набурмосився батько, — але могло бути й краще. Перша відпустка за три роки — і ту не дали провести спокійно.
— Мені теж сподобалося, — сказала Інна Ковальська, накладаючи на тарілки приготовану нашвидкуруч вечерю: варені макарони з рибними консервами й порізаними шматочками салямі. — Кіпр — гарне місце для відпочинку. Наступного літа хотілося б поїхати туди всім разом. Правда? — вона глянула на чоловіка.
— Чому б і ні, — ствердно кивнув той, зачепив виделкою макаронину й відправив до рота. — Якщо тільки Максим не обзаведеться до того часу сім’єю і виводком дітей.
— Виводком? Ну, для цього йому треба буде як мінімум цілий гарем, — засміялася Ковальська. — До речі, що у вас із Леною?