— Що таке? — повернув голову Арсен.
— Обід готовий, — повідомила Яна.
— Дякую за цінну інформацію, — буркнув дід.
— Маркові треба поїсти.
— Ма, я пізніше, — попросив Марк. — Ми зайняті.
— Коли захоче, тоді й поїсть, — докинув Арсен. — Не примушуй хлопця.
Та Яна не йшла. Прискіпливо роздивлялася онука, тестя й тазик із мензуркою між їхніми ногами.
— Можна поцікавитися, що ви задумали?
— Ні. — Дід супив брови, проте очі всміхалися.
— Ма, у нас експеримент. Довго пояснювати, — сказав Марк.
— Його обов’язково проводити в ліфті? Ви не можете піти на балкон? Чи на дах?
— Дуже важко експериментувати з ліфтом, коли стоїш на балконі, — проказав Арсен.
Яна спробувала надати голосу суворості, та він однаково прозвучав утомлено.
— Мені щойно телефонувала Вероніка Федорівна.
— І ти відповіла? — закотив очі Арсен.
— Так! А що мені було робити? Вона погрожувала, що викличе міліцію.
Дід удруге гмикнув, цього разу ще презирливіше, й незворушно відповів:
— Хай викликає. Поки вони приїдуть, ми вже закінчимо.
Маркова мама стишила голос.
— Боюся, щоб вона не облила вас чимось гіршим за сечу. Ви ж її знаєте…
ebooksa