— Важко бути мамою генія та невісткою божевільного.
Арсен щось нерозбірливо буркнув у відповідь.
Сіли обідати. Яна поставила тарілки на стіл й залишила Арсена та Марка самих. Через хвилину хлопець озвався.
— Можна дещо запитати?
— Уперед.
Хлопчак набрав у груди повітря, а потім завмер, утупившись у тарілку з бульйоном. Сьорбнув раз, двічі, після чого, затинаючись і не піднімаючи очей, видав:
— Атоми… вони… ну, з них же може вилітати фотон, так?
— Так, коли електрон переходить із вищої орбіти на нижчу, атом випромінює фотон.
— А фотон є в атомі до цього?
— Ні.
— Тоді де він береться?
Арсен не зводив з онука погляду.
— Це так само, як зі словами, що я їх зараз промовляю. Їх не було всередині мене до того, як вони прозвучали. Я промовляю їх, передаючи певну енергію повітрю, створюючи коливання. Всередині мене немає ніякого «словесного мішка», з якого я видобуваю слова за необхідності. Так само всередині атома немає «фотонного мішка». Фотон виникає з енергії, яку скидає електрон, коли перескакує з вищого енергетичного рівня на нижчий.
— А…
Дід помовчав трохи.
— Ти ж не це хотів запитати.
Марк видихнув, спідлоба зиркнув на діда, проте за мить знову сховав погляд.
— Я ніколи не був у кіно…
Вираз Арсенового обличчя не змінився, тільки очі спалахнули тим характерним блиском, який завжди супроводжує посмішку.
— Хочеш сходити?
ebooksa