Ми з Метью обмінялися поглядами.
— Гадаю, ця п’єса зветься «Чернець Бекон та чернець Бангі», ваша величносте, — прошепотіла якась молода жінка на вухо своїй господині.
— Точно, Бесс. Займися цим, Робіне, — тоді під час вистави сидітимеш біля мене. — Королева й сама була непоганою акторкою. І оком не моргнувши, вона переходила від роздратування до вередливості, а від вередливості — до улесливості.
Дещо улещений королевою, граф Есекс пішов, але перед цим не забув кинути на Волтера спопеляючий погляд. І всі решта поквапилися за ним. Тепер найближчою до них поважною персоною був Есекс, і придворні, як ті нічні метелики на вогонь, полетіли до нього. Тільки Генрі, здавалося, не хотів іти, але вибору він не мав. Усі вийшли, і двері міцно зачинилися за ними.
— Вам сподобалася ваша поїздка до доктора Ді, пані Ройдон? — різко спитала королева. У її голосі не залишилося й краплини грайливості. Вона була налаштована вкрай по-діловому.
— Так, ми задоволені своїм візитом до пана Ді, — відповів Метью.
— Я чудово знаю, що ваша дружина здатна сама за себе відповідати, пане Ройдон. Тож дозвольте їй зробити це.
Метью кинув на неї лютий погляд, але промовчав.
— Мені дуже сподобалася наша поїздка, ваша величносте. — «Невже я й справді розмовляю з королевою Єлизаветою Першою?», подумалося мені. Відкинувши сумнів, я продовжила: —Я займаюся алхімією, і мене цікавлять книги та навчання.
— Я знаю, чим ви займаєтеся.
Довкола мене вогняним дощем спалахнула небезпека, і я побачила чорні ниті, що ляскали й волали.
— Я — ваша слуга, як і мій чоловік, — мовила я, рішуче зосередивши свій погляд на кімнатних туфлях королеви. На щастя, нічого цікавого вони собою не становили і тому не збиралися оживати.
— Я маю довкола себе достатньо придворних і дурнів, пані Ройдон. Із такими фразами ви не знайдете серед них місця для себе. — Очі Єлизавети зловісно блиснули. — Не всі мої розвідники звітують вашому чоловікові. Скажи мені, Привиде, яка справа привела тебе до доктора Ді?
— Приватна справа, — сказав Метью, насилу стримуючи своє роздратування.
— Таких немає — принаймні в моєму королівстві, — відказала королева, пильно поглянувши Метью в обличчя. — Ти сказав мені, щоб я не довіряла своїх таємниць тим, кого ти іще не перевірив на вірність мені, — тихо продовжила вона. — Ясна річ, моя вірність самій собі під сумнів не ставиться.
— То була приватна справа, що стосується доктора Ді й мене, мадам, — повторив Метью, тримаючись своєї «легенди».
— Чудово, пане Ройдон. Оскільки ви вперто не розкриваєте свою таємницю, я розповім про свої справи з доктором Ді, а тоді подивимося, чи розв’яжеться у вас після цього язик. Я хочу, щоб Едвард Келлі повернувся назад до Англії.
— Наскільки мені відомо, він тепер — сер Едвард, ваша величносте, — виправив її Берглі.
— А звідки ви це знаєте? — суворо спитала Єлизавета.
— Від мене, — спокійно мовив Метью. — Це ж моя робота, чи не так, знати такі речі? А навіщо вам потрібен Келлі?
ebooksa