Тепер, закінчивши жонглювати, клоун Флік продовжував свій виступ: він грав на укулеле, кілька разів упав. Він був не дуже вправний, але боввану начебто сподобалося – і принаймні він не помер.
– Люблю цирки, – сказав Ґреґ під час фінальних аплодисментів. – Гадаю, нам варто ще як-небудь сходити в цирк!
VII
Коли вони йшли із цирку, буря вже вщухла. Надворі ще дрібно дощило, але легка мжичка освіжувала й заспокоювала обличчя Сьюзен. І їй хотілося так і залишатися на вулиці і насолоджуватися цим без кінця.
– Треба їхати додому, – сказав Ґреґ. – Ходімо. Рут уже час бути в ліжку.
Тож вони поїхали.
Щойно вони повернулися додому, Сьюзен піднялася в спальню, зачинила двері й сиділа в темряві. Вона закликала привидів з’явитися. Ті не відгукнулися.
Нарешті у двері постукали.
– Іди геть, – відповіла Сьюзен.
До кімнати увійшла Рут.
– Не вмикай світло, – сказала Сьюзен.
– У тебе болить голова?
Сьюзен не відповіла.
– Я знаю, що болить. Головний біль нестерпний, коли сила виявляється замкненою всередині й не може вивільнитися. У мами часто бували напади жахливого болю. Але він вщухне. Обіцяю тобі. Ти будеш в порядку.
– Ти маєш дар, – тупо повторила Сьюзен.
– Ось чому я потрібна була мамі. Щоб не давати їй заходити дуже далеко.
– Як щодо мене? Як щодо мого дару?
І Рут відповіла:
– Не знаю.
– Лягай-но спати, – наказала Сьюзен. Навіть тепер вона докладала великих зусиль, аби це звучало без злості.