Жахослов ,

– Ми знайдемо шлях додому, – казав він. – Усе буде гаразд. О дідько.

І все навколо було мокре і темне.

Допоки…

– Гляньте! – сказала Рут, і її голос раптом повеселішав.

Спочатку Сьюзен нічого не побачила. Вона протерла запітніле скло і скоса визирнула назовні. А там, через трав’янисту галявину, сяяли вогні, лунала музика і красувалося велике шатро.

– Ми нарешті знайшли цирк, – сказала Рут.

– Але ж це не той цирк, – тупо промовила Сьюзен. – Це інший цирк.

А потім майже ображено додала:

– Це не чесно!

– Слухай, я не хочу, щоб ти сподівалася намарно, принцесо, – сказав Ґреґ. – Не можна очікувати, що його відчинено. Не за такої погоди, до того ж уже пізно.

Але Рут не бачила підстав розчаровуватися. Вони вийшли з машини, повернулися під дощ, у бруд – і цирк було відчинено, і вони прийшли вчасно, саме до початку вистави! Рут стрибала від захвату.

– Три квитки, будь ласка, – сказав Ґреґ низенькій жіночці в будці касира. Сама будка ледь стояла на брудній траві і різко хилилася набік, в’язнучи в багнюці. Якщо касирка і була здивована появою нізвідки цілої родини, то й знаку не подала.

– Мені не треба, – сказала Сьюзен. – Ви йдіть. Я зачекаю в машині.

– Годі клеїти дурня, – сказав Ґреґ, і його голос звучав так само невимушено, як і завжди, але Сьюзен не сподобалося, як він стиснув кулаки. Вона ніколи не бачила його таким раніше.

Афіші навколо були промоклі наскрізь і відклеювалися від полотна Великого цирку, і важко було на них щось прочитати. Серед них був портрет двох усміхнених клоунів, дорослого й дитини. «УСІ ЯРМАРКОВІ РОЗВАГИ! – обіцяли клоуни. – ТРАДИЦІЙНИЙ ЦИРК – ФЛІК БАРКЕР І СИН! ПІДХОДЬТЕ, ПІДХОДЬТЕ, ПІДХОДЬТЕ!»

Полог шатра було відіпнуто, і Сьюзен увійшла слідом за родиною всередину.

* * *

Сьюзен очікувала, що вони будуть єдиними глядачами, але все виявилося не так погано. Мабуть, із дюжину інших родин зайняли місця, розтягнувшись по всьому величезному шатру. Усі чекали на початок вистави. Чи вони заплановано прийшли сюди, чи так само були захоплені в пастку грозою?

– Сядемо в перших рядах? – спитав Ґреґ. – Сядемо попереду!

Але Рут сказала: ні, їй більше подобається вигляд згори. Тож так вони й сіли.

– Цікаво, чи тут продають поп-корн? – запитав Ґреґ.