Жахослов ,

– О Боже, та ти просто чума! – верещала власниця телефону.

– А-а-а! – вторувала її приятелька.

Даррен починав дратуватися.

– Якщо ви зараз постите це… адже ж так? Не пишіть, де ми, бо я тут просто розслабляюся. Гаразд?

Вочевидь, така ідея поки що не спадала дівчатам на думку, адже викликала нову бурю захвату.

– А-а-а! Напиши це в Твітері, Мейсі! Давай!

Відьма розправила плечі.

«Починається», – подумала вона. І скинула поглядом на ресторан, де їй так подобалося. Тут вона подружилася з гідними людьми, працювала сумлінно й добре. Лише двічі вона вдавалася до магії, і обидва рази – за винагороду, що певним чином компенсувало подальший шоковий стан і виснаження. Але після моральної корекції на відновлення підуть місяці. І це аж ніяк не назвати щастям.

Нижча з дівчат кинула погляд на Даррена і його друзів і тицьнула в його бік пальцем. Відьма набрала в легені повітря й розправила фартуха.

– Як ти кажеш, хто він?

Даррен відірвав погляд від келиха і витер губи тильним боком долоні.

Інша дівчина знизала плечима.

– Хто його зна. Його ж показували по телеку, хіба ні? – Вона обернулася до столу. – Гей. Нагадай, як тебе звуть?

Ґас подивився на Даррена. Салта подивився на Ґаса. Даррен подивився на дівчину, глибоко вдихнув через ніздрі і підвівся. Вийшов з-за столу і простягнув руку, вимагаючи телефон. Здивовано кліпнувши на нього очима, дівчина віддала пристрій.

Він поклав телефон на долоню і глянув на нього так, наче це була найогидніша річ, яку він будь-коли бачив.

– Отже, ви приходите сюди, так? Зчиняєте галас навколо мене й моїх друзів, заважаєте нам їсти. І вам бракує бісової поваги хоча б знати, з ким ви, в біса, маєте справу? Так? Я правильно зрозумів?

Вища з дівчат завелася, мов ужалена, – вона була напідпитку:

– Та пішов ти! Подумаєш – по телеку показали. Чи в кіно, чи ще десь. За кого ти себе маєш? Віддай їй назад телефон, козел.

Даррен кілька разів кивнув, підкидаючи в руці телефон.

– Еге. Жодних проблем.