Жахослов ,

Відьма чекала. Даррен відпив іще трохи вина. Його рука починала тремтіти. Крапля крові з порізу впала на білу лляну скатертину.

– То був лише клятий телефон. Безголова сучка, – він глянув на краплю крові й приклав поріз до губ, як ображена дитина. – Купить собі новий.

Відьма кинула погляд крізь вікно, де дівчину, всю в сльозах, утішала подруга і намагався заспокоїти Сіґґі. Під’їхало таксі – поза сумнівом, за рахунок ресторану, і дівчину повели до нього. Відьма знов обернулася до Даррена і вже не зводила з нього погляду.

– У тому телефоні були фотографії, на яких вона з матір’ю. Вони лише нещодавно возз’єдналися. За дев’ять днів її мати помре. Вона більше ніколи її не побачить.

Очі Даррена звузилися.

– Що ти мелеш?

Він озирнувся на двох мовчазних друзів, відчайдушно шукаючи підтримки. Нестерпно бажаючи почути жарт, сміх чи глузливе фиркання. Але нічого не сталося. Він переключив увагу на кам’яне безпристрасне обличчя відьми.

– То ти хочеш, щоб я сплатив за клятий телефон? Так? Гаразд. Я сплачу. Надішлеш мені рахунок, зрозуміло?

Відьма так само не моргаючи дивилась на нього.

– Дівчинка, з якої ти вирішив познущатися, має за плечима душевну хворобу. Якщо вона звернеться до преси, як збирається, то їй заплатять п’ятсот фунтів, зроблять фотографію, на якій вона матиме непереконливо сумний вигляд, і розмістять поряд із твоєю, де ти будеш красунчиком. А читачі в коментарях на веб-сторінці газети й у соціальних мережах обізвуть її жирною, потворною брехухою, яка шукає уваги.

Даррен розгублено й занепокоєно озирнувся на своїх двох приятелів. Вони ж не зводили очей з відьми. У Ґуса навіть щелепа трохи відвисла.

– Вона повіситься у своїй спальні. Її тіло провисить два дні, перш ніж її знайдуть.

Даррен знову хмикнув.

– Відвали, недоумкувата. – Він виразно постукав пальцем по своєму вродливому чолу.

Відьма здавалася втомленою. Її обличчя заливала мертвотна блідість. Вона відчувала, як на її до того молодому і бездоганному обличчі починають з’являтися перші зморшки. Наче свербіж. Із часом це мине. Але так відбувається старіння. І це те, чого кожна відьма нестерпно бажає уникнути. Безболісно це не минає.

– Тобі доведеться заплатити.

– Я щойно так і сказав, трясця тобі! Хіба ні?

Він знову почав смоктати порізану руку.

– Тож просто забудь про це. Зрозуміло?

Відьма схилила голову. Зовсім тваринний жест – наче вовк, що винюхує здобич. Вона дивилася на Даррена непорушним поглядом убивчо спокійної хижачки, гіпнотизуючи жертву й готуючись до стрибка. Повисла пауза, а тоді вона глибоко зітхнула і кивнула.