Не поспішайте винуватити в зраді масу мирного хутірського та сільського люду. Вони знали там, що то за вояки дивні, з мечами, в чорних сорочках із вишивкою? Гетьманські старшини наказали їм — робіть те-то, вони й роблять. Люди ті й боятись майже не боялись, думали — іноземці якісь. Та й нічого там боятись, легіонери перебували у стані кидка, а тут свої правила:
— вояки не роблять взагалі нічого, окрім виконання наказів провідників;
— провідники не роблять взагалі нічого, окрім шикування та відправки;
— замикаючі контролюють дії всередині кожного загону, щоб там не відбувалося взагалі нічого.
Стан кидка характерний тим, що упирі втрачають будь-який інтерес до людей. Їхня основна ціль — якнайшвидше і якнайорганізованіше рухатись.
Коротше, аби ви взяли, підійшли до якогось упиря і встромили йому в серце осиковий кіл, то вам би взагалі нічого не було, а упир би благополучно вмер.
Стан кидка найбільш небезпечний для легіонів, а в даній ситуації взагалі, бо доводилось пересуватися строго за гетьманськими полками. У гетьмана був договір із Топешем, але гетьман уявлення не мав про стан, кількість і масштаби тих легіонів. Він, звичайно, знав, куди ідуть бранці, як обов’язкова умова союзного договору, але йому не було до цього діла. Чорт забирай, аби в гетьмана була хоч крихта здорового глузду, то він би виїхав ніччю в якийсь хутір на захід від табору або просто в степ і побачив би, що там робиться.
Не бачив чи не хотів бачити.
А якби побачив, то хоча б зі страху за власну шкуру щось із тим усім би діяв, принаймні його сил було поки що вдосталь для супротиву легіонам, які були обезкровлені важким кидком із графства Трансільванія.
ІІІ
Основний старший провідник легіону-жайвору «Західний» Грицько Захарчук снував по глечиках і горшках низенької хутірської оселі у пошуках чого їстівного. На вулиці чувся важких тупіт підкованих чобіт легіонерів, бубоніння людей і лункі оклики замикаючих:
— Четвертий загін до відправки готовий!
Захарчук визирнув у шибку:
— Молодший! Молодший! Влад, сучий ти сину, приймай!
Під вікном затупотіло. Тоді крикнуло:
— Загін здав!
— Загін прийняв!
— Слава тобі Господи, тьху на помині! Розродились врешті, змій його матері!
Захарчук поліз аж у піч по горщик, що стояв за заслінкою.
— Бий тебе вража сила! Сюди! Сюди, бісова посудино!
ebooksa