Горщик поїхав по купі попелу до рук провідника, та, як назло, перевернувся, і борщ, що був у ньому, потік по недогорілій дровині.
— Ну ти!..
До хати зайшла молода дівка.
— Шановна, у вас часом кров’янки нема?
— Та є трохи, за’ дам.
Полізла на драбину в комірці, дістала кільце.
— Скільки з’їсте?
— Скільки не шкода, як ваша ласка.
Порізала на столі. Захарчук узяв шматочок. Заплямкав.
— А, згодиться.
— Провідник! Провідник! — знову лунало за вікном. — Десятий на відправку!
— Сюди йди, кат тебе бери!
У хату забіг замикаючий.
— Чого ти репетуєш не всю вулицю?
— Загін готовий! — промовив захекано.
— Дак відправляй, вража дитино!
Замикаючий вибіг. Захарчук ще зо хвильки дві поплямкав, насвистуючи коломийки, а тоді його перебила дівчина:
— А ви не місцеві, видно?
— Та не дуже.
У цю хвилину пролунав стукіт у двері:
ebooksa