Нас ведет походом
— Куда?
— На Сосновку!
— Зачем?
— На базар!
— Что там купим?
— Самовар!
— Зачем?
— Будем ляхов, татар резать, хохлов бить!
Будем чай горячий пить!
— Ура!»
Це було під Конотопом, мій нащадку-брате.
І забриніли струни бандури:
Не чорні тучі громом рокотали,
Не вовки-сіроманці вили-ясували —
Московські полки з воєводою Трубецьким Конотоп облягали,
Упитися кров’ю козацькою бажали…
І
— Ой на горі три калини похилились,
Ой коханая дівчина зажурилась.