— Тум! Тум! — Тум!
Захарчук зірвався із-за столу.
— Впускай! — гримнув дівчині вже зовсім без тіні ввічливості. Та трохи налякалась.
— Увійдіть!
В оселю зайшов Топеш.
— КарА СполонЕ, О ВеликиЙ КнязЬ!
Захарчук здійняв руку.
— Кланяйся, комахо! — гримнув на дівчину. Та вже налякалась не на жарт, похилила голову і схлипнула.
— Тс-с-с! — Топеш здійняв вказівний палець і притулив до правої брови. — Сядь.
Захарчук сів.
— Подайте, хазяйко, й мені, та не бійтесь, — князь сам присів на лаву і вкусив шматок кров’янки.
— Не репетуй, провідник, справа є!
— Слухаю, мій князю. До ваших послуг.
Далі повели річ на суміші мари з українською мовою.
— ЛегіоН КО ТінІ ВестИ РаБ НЕ НА ЖиттЯ, А НА СамУ СмертЬ (Легіон завтра вести, особо, тобі).
— КарА А БувшИ НЕ На ЖиттЯ А ЛиШ НА СмертЬ, ГосударЬ МіЖ СвітУ (Так, а ти, князю, де будеш?)
— МіЖ СвітУ СЕ МіЖ СвітУ ТінЬ І СмертЬ ДенЬ І СмертЬ СвіТ І СмертЬ ХресТ У ГосударЬ (Буду де буду, все одно, яка різниця, справи у мене).
— ЛинувшИ У ВесЬ (Куди вести?)
— ЯкО ТьмА (Як і тоді, як і зараз, як і завжди).
— МО СмертЬ МинувшИ МаЛ І СвіТ МинувшИ МаЛ А КО ДенЬ ТО СмертЬ ТО ЖивоТ А ЖивоТ ОбіЙ ВірА СулитЬ І МіР КарА А ЯВ КарА (Може, порізати, знищити людей у околицях, тут згуртуватись для удару? Яка різниця, куди їм діватись? Куди? Задушимо супротив смертних скрізь, так же? Аж так?)
ebooksa