Або
«Блаженна та вівця, що голос мій чує»
Або
«Як вівчар без овець не пастир, так і я без грішників не священик. Як кошара без овець не кошара, так і церква без прихожан не церква. Як нема хазяїна без крадія, так нема і бога без сатани»
Та ще й, звичайно,
«Не пасе хазяїн сам отару, але ж пастух. А як є один пастух над отарою, то іншим туди зусь. Так от і ви, вівці мої, тільки за мною ідіте і сумнівів не майте, і до інших пастирів не звертайте. Амінь»
Хух!
Пастир надійшов до юнки в чорній накидці на плечах та в каптурі.
— Скинь каптур, — каже.
Та не скидає, тільки звела голову і глянула в очі Пастирю, здавалось, зблиснув у неї погляд дивно. Пастир відразу перемінився.
— Я оцю беру.
— А решта?
— На біса вони мені треба? Собі беріть, як хочете. Я оцю бажаю.
— Ну дивіться.
Пастир повів юнку нагору, тоді, правда, спинився. Глухі удари чобіт об кам’яні сходи затихли. Постояв.
— Ну добре, давайте ще оту, — кивнув байдуже пальцем на вельми чистеньку і симпатичну чорняву дівчину
— Іди, — один із ченців штовхнув ту в спину.
— Христофоре!
— Так.
— Що з тобою за люди? Я їх раніше не бачив, — питає Пастир.
ebooksa