У Христофора, Пастир помітив, стирчали із рота ікла.
— Насправді:
«І вийшов Христос пасти отару свою, і вийшов, і пас.
І вивів їх на луки, і поїв з луків, і годував з луків, і рождав з луків, і число було їм чотирнадцять тисяч.
Аж росло число те і вдвоє, і виходив Христос сміятися до Іллі та аж до Отця, і був Господь.
КарА СполонЕ, КарА ВіднайдЕ, КарА Уб’Є.
Аж згубилась овця, і стало не чотирнадцять тисяч, що росли, а так же само, але на одну менше.
І пішов Христос у яри, і гори, і провалля, і цвинтарі, і могили, і шукав ту, і віднайшов.
Аж стало віднову чотирнадцять тисяч, що росло, і виходив Христос сміятися до Іллі, і був Господь.
КарА Є РаЙ.
А була овця від чотирнадцяти тисяч, що росли, хвора і знемогла.
І повів Господь овець ради неї у кошару, і був Господь.
Аж тоді ніччю спав Господь.
І не було Іллі, але ж був Господь.
Тоді вже почувся крик.
І забіг Христос у кошару до овець своїх чотирнадцяти тисяч, що росло число їх.
І побачив Господь, що хвора та з іклами овця.
І бачив, що іклами і зубами порвала інших.
І бачив, що стали інші з іклами і зубами.
І бачив, що накинулись на Господа свого.