Непрохані

Розділ 2

— Ось що я знаю, — почав він. — Два тижні тому в Сієтлі убито двох людей — жінку і її сина, у власному домі. Поліцію викликали сусіди, коли побачили дим і вогонь у будинку. Поліція знайшла тридцятисемирічну Джину Андерсон на підлозі у вітальні — зламана шия, вивернута щелепа. Неподалік лежав Джошуа Андерсон — йому поцілили кулею в голову і потім підпалили тіло. Проте пожежа, якщо вірити звіту пожежників, почалася в іншому місці, бо коли вони прибули, вітальня тільки почала горіти. Вогонь спалахнув у підвалі, де чоловік загиблої — Білл Андерсон — облаштував майстерню. Уважний огляд виявив, що у майстерні все перевернули догори дриґом, витягли купу паперів з коробок і папок, і тільки потім це все підпалили. Не знаю, чи добре ти знаєш Сієтл… усе це сталося неподалік Бродвею, на пагорбі біля ділового центру. Там двоповерхові будинки, розміщені досить близько один до одного, переважно дерев’яні. Якби пожежу не загасили так швидко, вогонь перекинувся б на сусідні будівлі, й увесь квартал міг би вигоріти.

— А де ж подівся чоловік убитої? — спитав я.

— Не відомо. Раніше того вечора він сидів у барі з двома друзями. Він викладає, читає лекції у технічному коледжі по сусідству, і десь раз на шість тижнів вони з колегами ходять у бар. Ті двоє кажуть, що Андерсон сидів з ними до десятої п’ятнадцять. Потім вони вийшли з бару, розійшлися, і відтоді Андерсона ніхто не бачив.

— А що поліція?

— До будинку того вечора ніхто не заходив, принаймні нікого не бачили. Андерсон — головний підозрюваний, інших і не шукають. Єдина проблема — це пояснити, навіщо він таке вчинив. Колеги кажуть, що Андерсон був трохи не при собі останній місяць чи більше, проте ніхто не згадує про жодні конкретні проблеми, про іншу жінку абощо. Зарплатня лектора невисока, Джина Андерсон теж небагато заробляла, проте ознак фінансової скрути у родині не виявили. Життя жінки застраховане, але на таку смішну суму, що за неї навіть з канапи вставати ніхто не буде, не то що вбивати людину.

— Убивця — її чоловік, — заявив я. — Так завжди буває. Окрім випадків, коли вбивця — дружина.

Фішер похитав головою.

— Не думаю. Сусіди кажуть, що в них усе було гаразд. Син слухав гучну музику, але більше жодних скарг. Жодних сварок, нормальна атмосфера.

— Проблемні родини — це як мізки таємного алкоголіка, — зауважив я. — Тільки зсередини видно, що там щось негаразд.

— То що, по-твоєму, там сталося?

— Різні варіанти. Можливо, Білл накинувся на Джину з якоїсь причини, яку ні я, ні ти ніколи не зрозуміємо. Син чує галас, спускається, кричить, щоб тато припинив. Тато не припиняє. Син усе життя бачить це лайно і більше не може стерпіти. Бере з шафи батьків пістолет і каже: тату, досить, не бий маму. Починається бійка, татко перехоплює пістолет, лунає випадковий постріл, не знаю. Татко поцілив у сина. У дружини істерика, син конає на підлозі, й Андерсон розуміє, що це кінець. Він підпалює свою майстерню, щоб подумали на когось чужого, а потім позбувається свідків, які могли б сказати, що жодних непроханих гостей не було. Просто зараз він на іншому кінці країни — або напівпритомний від пиятики й почуття провини, або вже майже переконав себе, що дружина й син самі винні. Андерсон або вкоротить собі віку за тиждень, або року через півтора його спіймають у Північній Кароліні, де він тихенько оселиться з якоюсь офіціанткою.

Фішер заговорив не одразу.

— Варіант вірогідний, — відзначив він. — Але я не вірю. Не вірю з трьох причин. По-перше, Андерсон — ботанік, яких світ не бачив, хоч за взірець бери. Він фізично не здатний залякати двох людей водночас і впоратися з ними.

— Фізична сила тут ні до чого, — заперечив я. — У таких ситуаціях працює чиста психологія.

— Психологічно Андерсон теж не з таких, та нехай. Друга причина: є свідок того, що Андерсон прийшов на свою вулицю тільки о десятій сорок. Жінку, яка це бачила, ніхто не слухає, бо вона стара, напівбожевільна і сидить на препаратах літію, проте вона бачила, як Андерсон пройшов трохи вулицею в бік свого будинку, придивився до нього, а потім розвернувся і побіг геть.

— Ненадійне джерело, — відказав на це я. — І навіть якщо вона справді це все бачила, може бути, що Андерсон просто організовував собі алібі. Який твій третій аргумент?

— Ось який. Джошуа Андерсон зрештою помер від опіків, але вже й так був не жилець через дірку від кулі в голові. Проте кулю не знайшли. На думку патологоанатомів, вона застрягла у черепній коробці. Вихідного отвору справді немає, проте є ознаки додаткового пошкодження від гострого предмета. Людина, яка застрелила хлопця, колупалася ножем у дірці, поки на хлопцеві горів одяг. Щось я не думаю, що викладач фізики міг таке вчинити. З власним сином.

Він відкинувся у кріслі.

— До речі, пістолета Андерсон не мав узагалі.