Мати внесла тацю з фруктовим салатом, какао і грінками. Її блакитні очі суворо дивилися на нього.
— Мамо…
— Вічно він щось розкопує. Цього ранку вирив яму в саду міс Таркін. Вона страшенно сердиться, і не дивно — це вже четверта яма за тиждень.
— Може, він щось шукає.
— Дурниці, просто він усюди пхає свого носа. Я замкну його, якщо він не поводитиметься пристойно.
Мартін подивився на неї, як на зовсім чужу людину.
— Не роби цього! Як же я про все довідаюсь? Що я знатиму, якщо Пес мені нічого не розповідатиме?
— То он що він робить — розповідає тобі щось? — спитала мама тихіше.
— Коли він приходить, я дізнаюсь про все, геть усе!
Вони обидва дивилися на Пса і на розсипи сухої землі та насіння на ковдрі.
— Він може бігати скільки йому заманеться, якщо припинить гребти землю там, де не треба, — сказала мати.
— Сюди, хлопчику, сюди!
І Мартін прикріпив олов’яну пластинку до собачого нашийника:
Пес гавкнув. Мати відчинила двері на вулицю і випустила його.
Мартін сидів і слухав.
Ішов тихий осінній дощ, і здалеку було чутно, як біжить Пес. Дзвінкий гавкіт стихав, гучнішав і знову стихав, коли він бігав через луг і долину, щоб привести містера Голловея і змащено-металевий запах оздобленого сніжинками годинника тонкої роботи, що він його полагодив у своїй крамниці. А може, Пес приведе містера Джейкобса, бакалійника, чий одяг густо пропах селерою, латуком, помідорами і таємничим ароматом червоних бісенят, намальованих на банках шинки. Містер Джейкобс і його невидимі бісенята часто махали Мартіну з подвір’я унизу. Пес також міг привести містера Джексона, місіс Гіллспай, містера Сміта, місіс Голмс, будь-якого друга чи знайомого, на якого він натрапляв, кого перестрівав, умовляв, кому надокучав, і, врешті, кого приводив на обід чи чай з печивом.
Зараз Мартін чув кроки, що супроводжували Пса під легким дощем. Унизу пролунав дзвоник, мама відчинила двері, загомоніли голоси. Мартін сів рівніше, його обличчя засяяло. Скрипнули сходи. Почувся лагідний, молодий жіночий сміх. Звісно, це ж міс Гайт, його шкільна вчителька!
Двері широко відчинились.
Мартін був не один.
Ранок, полудень, вечір, ранкова і вечірня зоря, сонце і місяць кружляли разом із Псом, який справно доповідав про температуру ґрунту й повітря, колір землі та дерев, щільність туману і дощу, а також — і це найголовніше — знову і знову приводив міс Гайт.