— Можу побитися об заклад на що завгодно, — відповів той, відкладаючи палітру і підходячи до вікна позаду неї, — що Колетта сьогодні там була.
— Чому? — здивувалася вона, широко розкривши очі, а потім додала: — Це так погано… Серйозно, чоловіки просто нестерпні, коли вважають, що знають про все на світі! Попереджаю тебе, якщо ти думаєш, що месьє Вест настільки самозакоханий, щоб уявити, що Колетта…
Ще один снаряд з півночі просвистів у небі, пролетівши над будинком з протяжним хрипом, від якого знову задрижали вікна.
— А це, — сказав він, — було вже занадто близько.
Помовчавши трохи, він заспокійливо звернувся до неї:
— Продовжуй, Сильвіє, добивай бідолашного Веста.
— Боже, я ніколи не звикну до цього гуркоту снарядів…
Джек примостився на поруччя крісла, в якому сиділа дівчина. Ножиці з дзенькотом упали на підлогу. Вона кинула недошитий одяг услід за ними і, обхопивши його за шию обома руками, притягла до себе.
— Джеку, не виходь сьогодні, будь ласка.
Він поцілував її в губи.
— Ти ж знаєш, я мушу. Не ускладнюй для мене цієї справи.
— Але ж… Коли я чую виття тих снарядів і… і знаю, що ти там, у місті…
— Усі вони падають на Монмартрі…
— Усі вони
— Та це ж випадково…
— Джеку, зглянься наді мною! Ходімо разом!
— А хто готуватиме обід?
Підвівшись, вона впала на ліжко.
— Я ніяк не можу до цього звикнути… Розумію, що ти мусиш іти, але благаю, не спізнюйся до обіду. Якби ти тільки знав, як я страждаю! Я… я нічого не можу з собою подіяти. Просто зрозумій це, коханий.
— Там так само безпечно, як і в нас удома, — відповів він.
ebooksa