— Ритка-нитка, голодне плем"я індійців, що плавають, йде до моря!
— Ідіть, — спокійно відповіла Рита, яка звикла до його фокусів. — Але за годину я все прибираю зі столу, і ви залишитеся голодними до обіду. Доброго ранку, Дімо!
- Доброго ранку! - пробурмотів я.
Рита стояла біля столу та різала хліб. Вона посміхнулася і сказала:
— Та ви біжіть, хлопці. Це ж твій перший день на острові, Дімко, а першого дня можна нічого не робити.
— Хай живе перший день! - заволав Малек. І діловито пояснив: — Я твій супроводжуючий, і теж можу нічого не робити.
І ми кинулися далі. Вилетіли з палацу — зовнішні двері були відчинені — і вже за хвилину дуріли у воді — теплою, солоною, в якій тремтіло сонце, що повисло в небі. І не вилазили доти, доки тепла вода не стала здаватися холодною, і я всерйоз не злякався, що Рита нас не дочекається, і ми залишимося без сніданку. Але Малек глянув на сонце і впевнено сказав, що ми можемо ще півгодини грітися на піску. І ми розляглися під рожевою стіною замку, щоб на голову падала тінь, а все інше засмагало…
— Мальку, а як тебе звати насправді? - Запитав я.
— Ігоре, тільки у нас Ігор і без мене цілих три. Спочатку звали Ігорем-маленьким, а тепер просто Мальком. Пробували звати Малюком, але я не погодився.
- Малий і Карлсон, - хмикнув я. - Читав?
— Ні, — винен він сказав. — Я колись сюди потрапив, ще не вмів читати. А тут цієї книжки нема. Але Рита мені її розповідала.
— Мальку, поясни мені ще раз правила Ігри, — попросив я.
Мій супроводжуючий зітхнув, немов учитель, якому попався незрозумілий учень:
— Значить так… Мета гри — захопити чужі острови. — Малек говорив явно чужі, не їм вигадані слова, і це було трохи кумедно. — Зброя Ігри — мечі та кинджали… Ігор-довгий має арбалета.
— Із дерев"яними стрілами?
- Угу. Не можна грати у піддавки. Не можна воювати вночі.
- Чому?
— Вночі мости розлучаються. Розумієш, вони з такого каменю, що від нагрівання сильно розширюється. Посередині мосту є проміжок. Вранці мости нагріваються, половинки сходяться і міст робиться цілий. А одразу після заходу сонця, чи просто у похмуру погоду, міст розсувається. Провал робиться за чотири метри, тож не перескочиш. Та й не можна перестрибувати, потрібно одразу закінчувати гру.
— А як перестрибнеш?
Малек сердито глянув на мене.