Роджер розважався на самоті — ходив на річку або лежав де-небудь у садку й читав. Незадовго до того, у день його сімнадцятиріччя, Джулія подарувала йому розкішний спортивний автомобіль, і він тепер скрізь їздив на ньому.
— Одна хороша риса в нього таки є, — зауважила якось Джулія. — Він нікому не заважає. Схоже на те, що на самоті йому не нудно.
В неділю до них приїздило багато гостей — акторів і актрис, іноді хтось із письменників і, як правило, кілька друзів-аристократів. Джулія дуже любила такі раути, і вона знала, що люди з охотою їдуть до неї. Першої ж неділі після приїзду Роджера в Теплоу зібралося багато гостей. Роджер поводився з ними дуже ввічливо. Свої обов’язки сина господині він виконував, як справжній світський денді. Але Джулії здавалося, що він якось дивно намагається4 триматися осторонь — немов актор, що грає роль, у яку не «ввійшов» до кінця. Вона занепокоєно помічала також, що він не спілкується з гістьми, а якось холодно придивляється до них. І в неї склалося враження, Що до жодного з гостей він не ставиться серйозно.
Том узяв відпустку з наступної суботи, і Джулія заїхала по нього після вистави. Ніч була місячна, шосе зовсім безлюдне. Це була просто казкова подорож, і Джулії хотілося, щоб вона тривала цілу вічність. Вона пригорнулася до Тома, і він раз по раз цілував її.
— Ти щасливий? — питала вона.
— Безмежно.
Майкл і Роджер уже полягали спати; в їдальні на Джулію й Тома чекала вечеря. В будинку панувала глибока тиша, і вони почували себе в ній ніяково, наче забралися сюди без дозволу. Їм здавалося, що вони — двоє мандрівників, які зайшли вночі в незнайомий дім і знайшли приготовлений для них повен стіл усіляких наїдків. Це було так романтично — немов у казці «Тисячі й однієї ночі»! Джулія показала Томові його кімнату, яка була поруч із Роджеровою, і пішла спати. Прокинулася вона, коли надворі вже був ясний день. Щоб ніхто не заважав їй побути на самоті з Томом, вона не запросила до себе нікого з гостей. Вони підуть обоє на річку… Джулія поснідала і прийняла ванну. Потім одягла біле плаття, яке так пасувало їй, і крислатий рожевий бриль, тінь якого, наче теплий рум’янець, укривала її обличчя. Сьогодні вона обійдеться без косметики. Джулія подивилася на себе в дзеркало й задоволено всміхнулася. Хай хтось скаже, що вона не молода й не симпатична! Вийшла в садок. Майкл сидів на моріжку, обклавшись недільними газетами, сам-один.
— А я гадала, що ти граєш з Роджером у гольф.
— Ні, я сказав хлопцям, щоб пограли самі. Вирішив, що без мене вони почуватимуть себе вільніше. — Майкл усміхнувся своєю приємною усмішкою. — Мені вже важко з ними рівнятися. О восьмій вони викупалися, потім похапцем проковтнули сніданок і подалися кудись машиною.
— Я рада, що вони заприязнилися.
Джулія сказала це цілком щиро. Її трошки розчарувало, що вона не зможе піти з Томом на річку, але, з іншого боку, їй дуже хотілося, аби Том сподобався Роджерові, бо йому сподобатися не так легко; до того ж Том пробуде з нею цілих два тижні!
— Одверто кажучи, з ними я почуваю себе вже зовсім старим, — зауважив Майкл.
— Дурниці! Ти набагато вродливіший за них, і ти сам це добре знаєш, дорогий.
Майкл злегка випнув підборіддя і втягнув живіт.
Хлопці повернулися тільки тоді, коли другий сніданок стояв уже на столі.
— Пробачте, що трохи запізнилися, — сказав Роджер. — Там було стільки гравців, що просто не було де й повернутися. Довелося скоротити партію.
Обидва юнаки заходилися з апетитом їсти, збуджені й задоволені собою.
— Як здорово, що сьогодні в нас нікого не буде! вигукнув Роджер. — А то я вже боявся, що знову наїде повно гостей і нам доведеться удавати з себе юних джентльменів.
— Так, я вирішила, що сьогодні нам краще відпочити, — мовила Джулія.
Роджер глянув на неї.