І ось що дивно: коли вона заглядала собі в душу, то бачила, що ображена не жінка Джулія Лемберт, бо жінка згодна терпіти все, а Джулія Лемберт — актриса. Вона часто думала про те, що її талант (хай критики пишуть «геній», вона віддає перевагу менш гучному слову, скажімо, такому, як «хист») — це, власне, не вона сама і навіть не якась частинка
Її, а щось таке, що існує окремо, незалежно від неї, і лише використовує жінку Джулію Лемберт як свій рупор. Це була якась дивна, позбавлена матеріальності особистість, що вселялася в неї й через неї робила таке, що її саму дивувало, бо вона ніколи і не підозрівала, що здатна на щось подібне. Вона була звичайнісінька гарненька і вже далеко немолода жінка. А хист її не мав ні віку, ні обличчя. Це був дух, що примушував її тіло грати так само, як скрипаль примушує грати скрипку. І саме образа, заподіяна цьому духові, викликала у неї гнів.
Джулія спробувала заснути. Вона так звикла спати по обіді, що скоро голова торкалася подушки, як вона поринала в сон, але зараз вона крутилася в ліжку, а сон не приходив. Нарешті Джулія глянула на годинник. Том часто повертався з роботи додому так годині о п’ятій. Він був потрібен їй зараз; в його обіймах вона знайшла б спокій; коли він був поруч, всі прикрощі розвіювалися, як дим. Вона набрала його номер.
— Алло? Слухаю! Хто це?
Злякавшись, Джулія міцно стиснула трубку. Це був голос Роджера. Вона поклала трубку.
XIX
Джулія все ще лежала з розплющеними очима, коли Роджер повернувся додому. Ввімкнувши світло, подивилася на годинник. Була четверта година. Вона невдоволено насупилася.
Наступного ранку він прочинив двері її кімнати, коли вона вже прокинулася.
— Можна, мамо?
— Заходь.
Він був у халаті, накинутому поверх піжами. Джулія всміхнулася до сина — він був такий свіжий, такий юний!
— Ти повернувся додому дуже пізно.
— Не так уже й пізно. Десь о першій.
— Неправда. Я дивилася на годинник. Ти прийшов о четвертій.
— Ну, гаразд, хай буде о четвертій, — весело погодився він.
— Де ти був так пізно?
— Після вистави ми пішли в один ресторанчик, повечеряли, а потім танцювали.
— З ким?
— Взяли двох дівчат. Знайомих Тома.
— Як їх звуть?