- Нічого подібного, - перебила вона. - Сера Джона ніяк не цікавлять ваші погляди. Він купець старої школи, і дивиться на себе як на рівного будь-якій людині. Я не знаю, чи він на мить замислювався про майбутнє Гвендолін, але ви можете бути цілком впевнені, що він не вважатиме це великою честю, якщо вона вийде заміж за Лайонела.
- Ви висловлюєтеся з незвичайною прямотою, - м"яко відповів канонік.
- Я також не знаю, що молоді створіння щось вирішили. Я просто кажу вам, що мені підказали мої очі. Якщо хочете, я запрошу Дюрантів обідати, і ви самі їх побачите.
- Але скажіть мені, чи вона примушує когось уявити, що вона ... - він трохи завагався, але наважився, - добре розмножується?
- Мій дорогий каноніку, я ніколи не розглядала її з такої точки зору, - засміялася пані Фіцхерберт.
Канонік Спретт посміхнувся і знизав плечима.
- Потрібно бути практичним. Звичайно, велика зміна відбулася через думку суспільства щодо положення купців, і не можна відставати від часу.
- Член консервативного парламенту все ще є об’єктом захоплення для багатьох, - пробурмотіла місіс Фіцхерберт.
- Ну, гаразд, я не той чоловік, який заважає щастю моїх дітей, і якщо я виявлю, що Лайонел любить дівчину, я обіцяю вам не чинити перепони на його шляху.
Леді Холлінгтон піднялася зі стільця, і з шелестінням шовкових спідниць, з блискучим діамантовим блиском, жінки пішли одна за одною з їдальні. Їхній господар взяв склянку і посунув до столу, щоб сісти до свого найвидатнішого гостя. Але канонік Спретт, як мудра людина, вже скористався нагодою. Він підтягнув свій стілець поряд зі стільцем лорда Стоунхенджа. Прем"єр-міністр, ожирілий і дрімотний, на мить спрямував на нього свої смутні, підозрілі очі, а потім дивно занурив голову у свою величезну огрядність.
- Мені шкода бачити, що бідний Ендовер мертвий, - м"яко сказав канонік.
Його сусід, задумливий, як корова, що жує жуйку, не виявив жодних ознак, що він чув спостереження; але канонік Спретт ні в якому разі не збентежився.
- Він буде великою втратою і його буде важко замінити, - продовжив він. - Кажуть, він був найбільш вченим з наших єпископів. Я був надмірно засмучений, коли почув про сумну подію.
- Від чого він помер? - байдуже спитав прем"єр-міністр.
- О, він був дуже старим чоловіком, - негайно відповів другий, який навіть уявлення не мав, від якої хвороби помер покійний єпископ Барчестерський. - Я переконаний, що єпископи повинні йти на пенсію, як посли. Єпископ повинен бути людиною неспокійної сили, активною та різнобічною; він повинен бути готовий прикласти руку до чого завгодно. Щоб стати єпископом, вам потрібно стільки енергії та ресурсів, немовби ви були завідувачем складів армії та флоту.
- Хто є завідувачем складів армії та флоту? - запитав лорд Стоунхендж.
Теодор Спретт ввічливо посміхнувся, але тим не менш подумав, що прем"єр-міністр стає дуже дурним.
- Дякуючи небесам, я ніколи не буду будь таким товстим, - сказав він собі і вголос додав: - Я вважаю, що Ендовер був призначений паном Гледстоуном.
- Який дуже великий цей виноград! - сказав лорд Стоунхендж, важко дивлячись на блюдо з фруктами перед собою.
- Так, - незворушно відповів канонік, - мій батько, канцлер, колись вирощував дуже прекрасний виноград у Бічкомбі . Ви, звичайно, знаєте, що він дотримувався цілком рішучих поглядів на політичну думку єпископів.