Легкий рух пройшов крізь колосальне тіло прем’єр-міністра, немов хвилеподібне скорочення, що проходить уздовж спіралі довжини удава. Канонік Спретт здався йому спритною мухою, яка осідала на кожному відкритому місці, і, як тільки од неї відмахнулись, сідала в іншому місці. Подібно до того, як усі дороги ведуть до Риму, так і кожен коментар, зроблений до слів лорда Стоунхенджа, стосувався безпосередньо вакантної єпархії.
- І я не можу з ним повністю не погодитися, - продовжував канонік. - На мою думку, єпископи повинні бути пройняті консервативними принципами. Я завжди вважав, що єпископська лава повинна бути оплотом традиції торі, і якщо ви задумаєтесь, сама природа речей узгоджується з моїм переконанням.
Лорд Стоунхендж не подав жодних знаків незгоди, що було достатнім приводом для каноніка Спретта довго висловлювати свої похвальні думки. Однак невдовзі лорд Холлінгтон запропонував їм піднятися наверх, і по дорозі канонік вистрілив свою останню стрілу.
- До речі, я тільки но що розмовляв з леді Патришією про звернення до великої Зустрічі Первоцвіту цього місяця.
Отже, він зміг підлестити себе тим, що не залишив нічого не сказаного, про що прем"єр-міністр повинен був знати.
Канонік Спретт і лорд Стоунхендж пішли разом. Коли канонік від"їхав на прекрасній парі гнідих, у новій, чудовій кареті останнього зразка, лорд Стоунхендж впав у карету, яка була одночасно маленькою та пошарпаною. Її тягнув лише один кінь, та і той був дещо підстаркуватий. Лакея не було, а візник, у формі, дуже зношеній, сидів на своїй скрині неохайно, згорблено. Прем’єр-міністр та леді Патрішія деякий час їхали мовчки; тоді з глибини бороди лорд Стоунхендж підвів підсумки вечірки.
- Вони були дуже нудними, але вечеря була їстівною.
- Сподіваюсь, ви не взяли морозиво, тату, - сказала леді Патрішія.
- Я просто спробував, - зізнався він, вибачаючись. - Цікаво, чому ми не можемо мати таких морозив. Наші занадто холодні.
- Там була леді Істні, тож, думаю, це неправда щодо сера Арчібальда. Холлінгтони такі обережні.
- Ким вона була? Жінка з товстою шиєю?
- Вона сіла відразу навпроти каноніка Спретта, - відповіла леді Патрішія.
- Теодор Спретт хоче, щоб я зробив його єпископом, - сказав лорд Стоунхендж із повільною посмішкою.
- Що ж, він буде підтримувати духовенство в порядку, - сказала леді Патрішія. - Він дуже енергійний і кмітливий.
- Я віддаю перевагу дурним, - відповів прем"єр-міністр.
Була ще одна пауза, і тут лорд Стоунхендж згадав спостереження свого секретаря.
- Ванхеттон каже, що я обіцяв зробити щось для Спретта перед останніми виборами. Я ніколи не думав, що ми пройдемо. Його батько був найнеприємнішою людиною, яку я коли-небудь бачив.
- Цікаво, що пан Хайбері скаже йому.