Я підходжу до дівчини й сідаю біля неї навпочіпки. У неї бліде личко, сумні сірі очі й пухкі дитячі губи. Вона зовсім молода, невеличка й тоненька.
— Мені зараз потрібна твоя допомога.
Вона киває головою. Чорт, мені вона потрібна в нормальному стані!
— Послухай, тобі ніхто не заподіє лихого. Але мені потрібна твоя допомога. Ти не здіймеш крику? Як тебе звати?
— Іра…
— Послухай, Іро, цей чоловік поранений, але до лікарні його везти не можна. Я прооперую його, та мені потрібна твоя допомога.
— Халати лежать у шафі, в боксі. Я підготую стіл.
Така розмова мені вже подобається. Це те, до чого я звикла. Я виймаю інструменти, готую наркоз. Ми переносимо пораненого на стіл, я вмикаю світло. Керстін стоїть зелена, як ялинка, і мені здається, що вона зараз знепритомніє.
— Бартон, іди погуляй.
— Якщо ти його врятуєш, я…
— Ти перестанеш діставати мене, домовились?
Наразі я володію становищем. Зараз я роблю те, що добре вмію, і вона змушена коритись мені. А я постараюся врятувати цього дивного чоловіка, який так і не зрозумів, що я не люблю, коли мене називають кицькою.
Іра виявилась молодчиною, а Засіб — здоровим і міцним хлопцем. Мені доводилось оперувати і в набагато гірших умовах, і зараз я впевнена, що пацієнт виживе — якщо його доглядати.
— Іро, де б нам сховати нашого друга?
— Можна в мене. Я живу сама, на іншому кінці села.
— Якщо хтось дізнається…
— Ніхто не дізнається. Приберемо тут — і поїдемо.
— Ти впевнена?
— Так. Знаєте, я спочатку страшно злякалась, а потім побачила, як ви заносите цього чоловіка… І ви так упевнено поводились! Знаєте, я раніше працювала в районній лікарні, а потім мама захворіла, і я приїхала її доглядати, влаштувалася сюди. Мама померла два тижні тому. Я ночувала тут, бо не можу сама в хаті… Їдьмо до мене, я догляну його.
Прибравши в операційній, ми вантажимось у машину. Уже скоро почне сіріти, маю надію, ніхто не помітив нас, у селах страшенно рано встають і цікавляться всім, що відбувається.
ebooksa