— Юридичною мовою це називається «дією, вчиненою у стані афекту», — відповів він, мимоволі зиркнувши на рукав куртки, де був схований записувальний прилад.
Вістінґ балансував на етичній межі: як далеко він може зайти, підводячи Мартіна до зізнання. Своїми відповідями він свідомо вводив співрозмовника в оману. Інстинкти ніколи не вважалися такими, що розладнують свідомість, і він ніколи не чув, щоб на подібних аргументах вибудовувався захист злочинців. У вчинках, які допроваджували винуватця до суду, часто йшлося про хіть чи непереборні потяги, які важко піддавалися контролю, але аж ніяк не про інстинкти.
Мартін почав скіпкою викочувати згортки з жару.
— А ти до якого типу належиш?
Легкий повів вітру повернув дим багаття на Вістінґа.
— Що ти маєш на увазі? — запитав він, відвертаючись від диму.
— Втікатимеш чи битимеш?
Дим виїдав очі.
— Не знаю, — чесно зізнався Вістінґ. — Якби хтось налякав мене, вистрибнувши зненацька з контейнера, то мабуть, відсахнувся би. Але я не знаю, що, насправді, живе в моїй підсвідомості. Ніколи не потрапляв у ситуацію, щоб перевірити це на практиці.
Дим повіяв в інший бік, і Вістінґ зміг зазирнути у вічі Мартінові.
— А ти потрапляв? — запитав він.
Мартін Гауґен нахилився трохи вперед, ніби хотів довірити йому якусь свою таємницю, але вже наступної миті його погляд ковзнув убік, кудись повз Вістінґа.
— Бере! — скрикнув він, показуючи на плесо, де поплавок Вістінґа пірнув у воду.
67
Адріан Стіллер проминув будинок Вільяма Вістінґа й зупинився біля дому Ліне. Він знав сюди дорогу. Уже бував раніше, стояв на цьому ж місці напередодні старту операції. Своєї першої ночі в Ларвіку, коли не міг заснути, поїхав прокататися і зупинився саме тут. Звідси добре було видно кухню і спальню Ліне, а навскоси вище вулицею — будинок її батька.
Того разу він не мав на меті нічого особливого, але Адріанові подобалося весь час бути на крок попереду — якнайліпше пізнати і Вістінґа, і його доньку.
Тепер він також сидів за кермом, заплющивши очі й збираючись з думками. Він думав про троянди, про які розповідав інженер з дорожньої служби, і про букет на комоді в коридорі будинку Мартіна Гауґена. Яким простим може іноді виявитися пояснення. Катаріна купила троянди для Надії.
Стіллер не уявляв, як Ліне докопалася до Мартіна, однак мусив перестрахуватися, щоб вона, бува, не утнула чогось, що могло б усе зруйнувати.
Дзвінок мобільного змусив Адріана розплющити очі. Не пам’ятав, скільки часу просидів отак за кермом. Він не спав. Але короткий перепочинок повернув бадьорість.
Телефонував Нільс Гаммер.
ebooksa