Після телефонної наради з Ліне, Даніелем Леанґером та Сандерсеном з новинного відділу, редакція запланувала вихід наступної статті й подкасту за тиждень. Серія публікацій в газеті й ефірів на радіо мали розтягнутися на шість тижнів. Теперішня ситуація вимагала форсування. Ліне вже написала повідомлення для розділу новин про те, що поліція розпочала пошуки тіла Надії Кроґ і перекрила для цього рух на Е18. Новина вийде відразу, щойно Ліне матиме фото перекриття автостради і таблиць об’їзду.
Даніель теж приїде на розкоп, але не скоріше, ніж за дві години. Він хотів бути єдиним журналістом, який перебуватиме на місці події, коли новина про поліцейську акцію стане відомою публіці.
Коли Ліне під’їжджала до з’їзду на Порсґрюнн, жодних ознак перекриття ще не спостерігалося. Вона звернула на автозаправку. Рух автострадою Е18 відбувався у звичному режимі. На паркувальному майданчику автозаправки стояли два авта Дорожньої служби. Одне авто мало причіп з великою світловою панеллю і вказівником об’їзду. Неподалік стояв автомобіль патрульної поліції з місцевого відділку. За кермом — жінка-поліцейський. Ліне вийшла з авта й підійшла до неї.
Жінка опустила вікно.
— Добрий вечір, — привіталася Ліне й відрекомендувалася. — Я маю дозвіл від Адріана Стіллера з Кріпоса бути присутньою на перекритті автостради.
Жінка за кермом кивнула на підтвердження того, що вона знає про таку домовленість.
— Тримайтеся його, — вона гойднула головою у бік чоловіка в робочому комбінезоні, який саме виходив з приміщення заправки з кухликом кави в руці. — Ми зараз починаємо.
Ліне сіла в авто й рушила вслід за невеличкою колоною автівок. Вечірні сутінки осявали миготливі оранжеві світла. Залога Дорожньої служби оперативно встановила заслони і скерувала потік транспорту в об’їзд.
За вказівкою жінки-поліцейського Ліне проїхала повз заслони й зупинилася на узбіччі. Потім взяла камеру й вийшла з авта.
Автомобілі перестали їхати і зустрічною смугою, отже, трасу перегородили й на протилежному кінці.
Ліне пройшла трохи узбіччям дороги, щоб сфотографувати заслони з деякої віддалі. Фото вийшло дуже ефектним: яскраве оранжеве світло на тлі темряви.
Жінка-поліцейський теж вийшла з авта, перекинулась кількома словами з робітником Дорожньої служби.
Ліне знову підняла камеру, вибираючи такий ракурс, щоб світловідбивні смуги на уніформах не зіпсували кадру.
Доки вона переглядала відзнятий матеріал, повз неї проїхали дві вантажівки. В одної на кузові стояв екскаватор. За вантажівками — два поліцейські автомобілі. Жінка-поліцейський від’їхала трохи заднім ходом, щоб звільнити їм шлях. Ліне клацнула ще кілька кадрів. Щойно проїхав екскаватор, вона вибрала три найліпші фото й відіслала їх просто з камери в редакцію, а сама поквапилася до свого авта.
Ліне сиділа в декретній відпустці вже майже півтора року, працювала журналістом лише від випадку до випадку, і ось тепер гостро збагнула, як їй увесь час бракувало цього драйву, як їй бракувало відчуття перебування в гущі подій.
71
З грубки почувся глухий гуп — то перевернулося і впало набік одне поліно. Мартін Гауґен підвівся, відчинив дверцята грубки, вийняв дві картоплини, які там запікалися, і доклав ще дров.
Вістінґ підозрював його від першого ж дня. І ця підозра не полишала його всі двадцять чотири роки, хоча й було доведено, що Мартін на момент зникнення Катаріни перебував за 70 миль від дому.
— Я збрехав би, якби заперечив тобі, — промовив Вістінґ. — Це випадок, про який пишуть усі підручники. Відповідь майже завжди криється у найближчому оточенні.
Мартін знову сів на стілець.
ebooksa