Код Катаріни

Адріан Стіллер відгорнув стулки намету, зайшов досередини з пляшкою води в руці.

— Нагорі кава приїхала, — повідомив він, але помітив, що техніки на дні ями чимось дуже заклопотані.

— Що у вас?

Старший криміналіст підвів голову.

— Вона має численні переломи руки, стегнової та гомілкової кісток.

— І черепну травму, — додав його колега.

— Що це нам дає?

Старший криміналіст, здавалося, опирається й не хоче казати нічого конкретного.

— Пошкодження дуже нагадують травми від наїзду, — нарешті промовив він.

— Від наїзду? — перепитав Стіллер.

— Ну, це найперше, що можна припустити, якщо вже вона лежала у придорожньому рові.

— Тоді тут не було ніякої дороги, — втрутилася Ліне. — Її щойно починали будувати.

Криміналіст стенув плечима.

— У кожному разі, такі травми я бачив лише після дорожніх нещасних випадків.

Стіллер перевів погляд на Ліне.

— Цього не оприлюднюйте, доки не дам згоди, — попросив він.

Ліне кивнула.

Після перерви на каву решту кісток посортували, спакували й підняли нагору. Потім криміналісти взялися просіювати шар землі на тому місці, де лежав скелет. Вони зосередилися на узголів’ї, і Ліне припустила, що шукали другу сережку. Час до часу вони уривали пошуки й вибирали щось з решета й викидали камінці, які не просівалися через вічка. Згодом вони таки знайшли другу сережку, але просівати ґрунт не припиняли. Іноді деякі знахідки їх зацікавлювали, але вони були такі дрібні, що Ліне не могла їх розгледіти. Раптом її осяяв здогад, що то, певно, були зуби. Вона прокрутила назад відзняті фото, доки дійшла до знімків черепа. Ні, щелепи цілі, усі зуби начеб на місці.

— Що ви шукаєте? — не втрималась Ліне.

Старший криміналіст глянув на Стіллера, мовби питаючи, чи можна відповідати.