Код Катаріни

22
18
20
22
24
26
28
30

— Можливо, гаманець лежить десь там, унизу, — сказав Стіллер, коли техніки знову взялися до роботи.

Ліне уважно стежила за кожною лопатою. Досі вона ще ніколи не була присутньою при роботі поліції.

Від землі звільнили перші кістки. Ґрунт навколо них був трохи темніший за решту землі навколо. Довгі стегнові кістки, колінні чашечки, дрібні кістки пальців і дуги ребер. Тонкі корінці рослин обвивали їх немов нерви. Останнім вийняли череп. По ньому розбігалися начеб тріщини, а з правого боку бракувало шматочка.

Криміналісти щось обговорювали внизу, але Ліне не чула, що саме.

— Що там у вас? — крикнув Стіллер.

Старший з двох техніків підвів голову.

— Пролом черепа, — сказав він, доки інший фотографував пошкодження.

— Це стало причиною смерті?

— Можна буде сказати після детального обстеження у нас, у морзі, — технік волів утриматися від дочасних висновків.

Криміналісти відклали череп і взялися за решту скелета. Увесь одяг, напевно, зітлів. Скидалося на те, що вцілів лише пасок з іржавою пряжкою.

Старший криміналіст взяв щось біля тазових кісток і поклав у коричневий паперовий мішечок. Ліне стало цікаво, чи це не якась річ з кишені Надіїних штанів. Вона збільшила зображення на дисплеї камери й побачила рештки замка-блискавки.

Перш ніж почати збирати докупи кістки, криміналісти відклали сережку й перстень. Кістки сортували, починаючи з кистей рук. Усі дрібні кісточки лівої руки склали до окремої торбинки, позначили й відклали. Потім так само запакували рештки лівої ноги.

— Маю те, що хотів, — сказав Даніель до Ліне. — Нам однаково не судилося опублікувати відео тлінних рештків, тож мені більше нічого тут робити. Я — в готель, редагуватиму. А ти що?

— Трохи ще залишуся.

— Завтра теж буде довгий день. Мусимо підготувати новий подкаст.

Ліне кивнула, вийняла диктофон, щоб перевірити, наскільки ще вистачить батареї. Скоро доведеться заряджати.

— Треба ще раз поговорити з її хлопцем. Деталі справи тепер змінилися, — сказала Ліне.

Вона провела Даніеля до авта, дорогою вони домовилися про завтрашню зустріч.

Над’їхав патрульний автомобіль з кавою в термосах і намащеними булочками. Адріан Стіллер покликав Ліне. Вона налила собі кави й знову подалася до робочого намету.

Криміналісти далі не просунулися, стояли з правого боку того, що зосталося від скелета, і радилися.