Код Катаріни

— Підозрювані?

Адріан Стіллер завагався.

— Я не зможу виконувати свою роботу, якщо не запитуватиму, — сказала Ліне. — Відповідь може бути «так-ні». Я й сама знаю відповідь, але ви можете її сформулювати на ваш розсуд.

— Можете написати, що я відмовився від коментарів, — відповів Стіллер, беручись за ручку дверцят. — За десять хвилин буде прес-конференція про знахідку. Покваптеся, якщо хочете нас випередити.

Ліне подякувала, швидко набрала ще кілька фраз, прочитала текст — вичерпно, коротко й чітко. Вона переслала статтю в редакцію і додала фото кримінальних техніків, які спускалися драбиною у яму. І відразу зателефонувала в газету, щоб впевнитися, що матеріал отримали.

Кілька хвилин по третій яму вже розширили каналом до трьох метрів у довжину й трьох завширшки. Всього лиш тридцять сантиметрів землі відділяли людські рештки.

На мостику через автостраду, десь за сто метрів далі на північ, зібралися глядачі, переважно журналісти. При світлі дорожніх ліхтарів Ліне бачила спалахи численних камер.

Поліцейські напинали над розколом великий намет. Ліне трималася поблизу Стіллера, щоб ніхто не завадив їй зайти під тент.

На дні першого розкопу встановили велике решето для просіювання землі — прямокутну дерев’яну раму з решітчастим дном. Кожну лопату землі з місця біля тлінних решток кидали в решето з великими вічками, відсортовуючи більші предмети.

Щось велике потрапило в сито, і всі чоловіки в ямі схилилися над ним. З грудки землі вони вийняли якусь річ. Ліне підняла камеру, зрозумівши, що саме знайшли — жіночу торбинку.

Один з техніків відніс її на розкладений робочий стіл, щоб роздивитися зблизька при світлі потужної лампи.

— Торбинка з полівініл-хлоридного пластику, — мовив він.

Тому торбинка й збереглася так добре за понад двадцять років у землі.

Ліне стояла за спинами слідчих. У щілину між плечима Адріана Стіллера й Нільса Гаммера вона бачила, як торбинка розпалася на кавалки, коли її почали ретельніше оглядати. Приклеєна металева плашка й наплічний пасок відірвалися.

— Можна сфотографувати? — запитала Ліне, уперше набравшись нахабства, щоб проштовхатися наперед.

Криміналіст підвів до неї голову. Очевидно, йому були невідомі деталі давньої справи, і він не знав, що Надія носила в торбинці гаманець зі своєю і братовою фотографією.

Стіллер згідливо кивнув. Технік підняв угору торбинку, тримаючи її руками в блакитних латексних рукавичках.

— Спасибі, — подякувала Ліне й опустила камеру.

Технік обережно розкрив торбинку й почав виймати з неї цілком добре збережені речі: в’язку ключів, помаду й кілька дрібних предметів, які Ліне не могла здалеку ідентифікувати. Ото й усе. Ніякого гаманця.

Ліне не мала сумніву, що торбинка належала Надії. Вміст відповідав опису. Вона спробувала собі уявити, як тіло, а вслід і торбинку скинули в землю біля дороги, спершу забравши з торбинки гаманець.