— Що таке справедливість?
Вістінґ підніс склянку до рота. Подібні розмови вони раніше часто вели з Інґрід. Йому подобалося кидати виклик узвичаєним уявленням, але й не відходити від них надто далеко. Інґрід завжди сприймала такі речі більш узагальнено. З Мартіном про подібне вони ніколи не говорили, у їхніх розмовах завжди простежувався якийсь натяк, який насторожував Мартіна.
— Коли до всіх є однаковий підхід. Позбавив людину майна чи життя — будеш покараний.
— І в усіх випадках існує справедливий підхід? Я вважаю, що справедливість повинна передбачати рішення, яке задовольняє обидві сторони конфлікту.
— Якщо мислити, як ти, то ув’язнення ніколи не могло б бути справедливим вироком, — Вістінґ намагався скеровувати дискусію в потрібне русло. — Жодний злочинець ніколи не визнає ув’язнення справедливою карою. Тобто я хочу сказати, що справедливість — це те, на що заслужив.
— Заслужена кара?
— Можна і так назвати.
— Але це означає, що ти знаєш усі нюанси справи?
— Що ти маєш на увазі?
Мартін підвів очі до стелі, ніби шукав там правильну відповідь.
— Якщо чоловік стріляє і вбиває свою дружину, він заслуговує на покарання, — почав Мартін. — А якщо зброя вистрелила ненароком? То випадкове вбивство уже само собою є покаранням тієї людини?
Вістінґ кивнув. Невже Мартін ось-ось розкаже йому, що смерть Катаріни й Надії — трагічна випадковість?
— За нещасні випадки не карають, — промовив він, але нічого не сказав про те, що це не стосується необережності у вчинках злочинця. — Лише за зумисний злочин.
— Отже, ви повинні знати всі подробиці й обставини злочину?
— Це й називається розслідуванням, — усміхнувся Вістінґ. — Намагатися з’ясувати
Мартін Гауґен за столом навпроти нього замовк. Вістінґ добирав слова, які змусили б Мартіна відкритися. Та перш ніж він встиг щось сказати, Мартін вихилив рештки коньяку зі склянки й підвівся.
— Досить, — сказав він, потягуючись. — Якщо хочемо завтра вийти на гору, треба лягати спати.
74
Ліне разом з іншими підійшла до виритої в землі ями, диктофон не вимикала, хотіла записати всі звуки як тло драматичного моменту.
Вона зупинилася за два кроки від краю, боячись зсуву під ногами, і нахилилася, щоб зазирнути вниз.