— Вони їдуть додому, — кивнув Адріан Стіллер.
Задзвонив мобільний Гаммера. Він відповів, довго слухав співрозмовника й домовився, що йому перешлють фото й інші документи, потім обернувся до решти.
— Це — поліція Трьоннелаґа. У ґрунтовому зсуві на шосе Е6 знайшли кістки. Є усі підстави стверджувати, що це — людські рештки.
— Катаріна Гауґен, — нітрохи не сумніваючись, сказав Адріан Стіллер і обернувся до Крістіне Тііс. — Час виписувати ордер на арешт!
Прокурор мовчки кивнула й вийшла з лабораторії «КК».
— Як проведемо арешт? — запитав Гаммер. — Де його братимемо?
— Десь по дорозі. Після того, як він відвезе Вістінґа, але ще не добереться додому.
Гаммер глянув на монітор.
— У нас не більше сорока хвилин, — прикинув він час і заходився шукати в мобільному номер телефону. — Там потрібна підмога. Він, імовірно, озброєний.
Стіллер кивнув, не зводячи очей з червоної цятки на моніторі. Цятка не рухалася.
— Може, треба перезавантажити чи що? — запитав він, пам’ятаючи, що комп’ютер уже, бувало, й раніше зависав.
— Та ні, не треба. — заперечив Гаммер. — Рух авта фіксується в реальному часі.
Однак послухався таки Стіллера й натиснув клавішу. Зображення на моніторі на мить зникло й знову з’явилося. Червона цятка далі стояла на тому самому місці, на шосе.
— Вони зупинилися, — промовив Гаммер. — Щось трапилося…
81
Коли два авта розминалися, тиск повітря від лісовоза розгойдав пікап.
Мартін щосили натиснув на гальма і різко звернув у «кишеньку» біля дороги. Пікап зі скрипом посунув юзом на заблокованих колесах по гравію. Коли авто нарешті зупинилося, Мартін обернувся до Вістінґа.
— Виходь!
— Розкажи мені, що тоді трапилося, — попросив Вістінґ.
Мартін похитав головою.
ebooksa