— А як там Мефісто? — запитав Томаш. — Я вже не бачив його, — він удав, ніби замислився, — либонь, із годину.
— Нудьгує там без мене, — відказав голова.
— Оце дивлюся на вас, таку гарну в цій сукні, і мені кортить потанцювати з вами, — сказав Терезі парубок. — Ти дозволиш мені потанцювати з нею, лікарю?
— То їдьмо всі на танці, — сказала Тереза.
— Ти поїдеш? — запитав парубок Томаша.
— А куди? — запитав Томаш.
Парубок сказав, що можна податися до сусіднього містечка, там є шинок і танцювальний майданчик у готелі.
— Ти теж їдь із нами, — сказав парубок голові кооперативу наказовим тоном, а що вихилив уже третю чарку слив’янки, то додав: — Як Мефісто нудьгує, то й його прихопимо! Отак у нас буде два кнури! Усі дівки попадають горілиць, як побачать двох кабанів! — і знову вибухнув реготом.
— Якщо Мефісто вас не бентежить, то і я поїду з вами, — сказав голова, і всі посідали до Томашевого автомобіля.
Томаш сидів за кермом, Тереза коло нього, а ті двоє в кузові, з напівпорожньою пляшкою горілки. Уже виїхали зі села, аж голова згадав, що вони забули взяти Мефісто. Почав гукати з кузова, щоб Томаш повертав назад.
— Та годі вже, вистачить і одного кабана, — сказав парубок, і голова вгамувався.
Вечоріло. Дорога звивалася петлями.
Вони приїхали до міста і зупинилися перед готелем. Тереза й Томаш ніколи тут не були. Східці провадили в підвал, де була барна стійка, танцювальний майданчик і декілька столів. Якийсь шістдесятирічний добродій грав на роялі, а жінка такого самого віку — на скрипці. Звучали шлягери сорокарічної давнини. Чотири чи п’ять пар танцювало на майданчику.
Парубок роззирнувся довкруги.
— Тут жодної для мене нема! — заявив він і відразу ж запросив на танець Терезу.
Голова сів за вільний столик разом із Томашем і замовив пляшку вина.
— Не можу я пити. Я ж за кермом! — сказав Томаш.
— А завтра? — запитав голова. — Переночуєте тут. Я замовлю дві кімнати.
Коли Тереза повернулася з парубком із танцювального майданчика, її запросив на танець голова; аж потім вона танцювала з Томашем.
Під час танцю сказала: