— Томаше, він живий! — вигукнула вона, коли Томаш прийшов зі саду в обліплених землею черевиках.
Він нахилився і похитав головою.
Кожне зі свого боку, вони взяли простирало, на якому лежав Каренін. Тереза там, де лапи, Томаш — із боку голови. Підняли його і понесли в сад.
Тереза відчула долонями, що простирало мокре. З калюжкою прийшов він до нас, із калюжкою і йде, подумала вона. Була щаслива, що відчуває цю вогкість, прощальне вітання її пса.
Вони поклали його поміж двома яблунями й опустили в могилу. Вона нахилилася поправити простирало, щоб воно накрило його цілком. Навіть думати не могла, що земля, якою вони зараз його закидають, упаде на його голе тіло.
Потім пішла до хати і принесла нашийник, поводок і жменю шоколаду, який від самого ранку лежав долі й до якого він так і не доторкнувся. Усе те вкинула в могилу.
Біля могили лежала купа щойно викопаної землі. Томаш узяв до рук заступа.
Тереза згадала свій сон: Каренін народив два рогалики і бджолу. Раптом та фраза видалася їй епітафією. Вона уявила, як поміж тими двома яблунями стоїть обеліск із написом: «Тут спочиває Каренін. Він народив два рогалики і бджолу».
У саду западали сутінки, була пора, наче ні вечір, ні день, у небі з’явився блідий місяць, що скидався на лампу, забуту в покої мерців.
Взуття їхнє було обліплене землею, заступ і лопату вони занесли до комірчини, де стояв інший реманент: граблі, кирки і сапи.
6
Він сидів у своїй кімнаті, де зазвичай читав книжки. Такої миті Тереза завжди підходила і нахилялася над ним, притуляючись щокою до його обличчя. Учинивши так само сьогодні, побачила, що Томаш не читає. Перед ним лежав лист, де було тільки декілька рядків, видрукуваних на машинці. Томаш уважно дивився на нього непорушним поглядом.
«Що це таке?» — стривожено запитала Тереза.
Не обертаючись, Томаш узяв листа і простягнув їй. Там було написано, що він повинен того ж таки дня з’явитися на аеродром у сусідньому містечку.
Коли урешті обернувся до неї, вона прочитала в його очах той самий жах, який щойно відчула і сама.
«Я поїду з тобою», — сказала Тереза.
Він похитав головою.
«Це сповіщення стосується лише мене».
Вона повторила:
«Ні, я поїду з тобою», — і вони сіли в Томашеву вантажівку.