Він приклав до вуст палець, і кмети, перешіптуючись між собою, почали поволі розходитись.
Бумир зі своїми довго стояв і ходив туди й сюди, намагаючись довідатись, що вирішили кмети, але нічого не зміг випитати. Він тільки знав, що станиць із храму не взяли і що не було кинуто гасла починати війну; отож і подумав, що вони злякались князя, що все розвалилось і кінчилось марними балачками. Поблукавши біля храму, Бумир врешті попрямував до човна, переправився на другий берег і, скочивши на коня, вирушив на ніч у дорогу до Хвостка.
У городищі готувались до оборони, і сторожа була напоготові. Коли прибув Бумир, його відразу ж впустили; сама пані вийшла назустріч. Бумир був тут своєю людиною, і всі знали, що він плазував перед князем і княгинею й беззастережно схвалював — усе, що тут робилось. Ясновельможна пані зустріла його неспокійним поглядом, вимушено усміхаючись.
— Що чувати? — запитала вона.
Донощик зітхнув.
— Милостивій пані, — заговорив він, — нема чого боятися… старійшини на Ледниці зібрались на раду; прибув туди і князь Мілош… Ухвалювали починати війну, та так усе на балачках і закінчилось… Вони ж безсилі… Мишків обрано на воєвод, але ті злякалися…
Княгиня радісно сплеснула руками.
— Невже це правда? — спитала вона.
— Правда, милостива пані, — запевняв її Бумир. — Покричали та й розійшлись, і знову все буде, як було.
Обличчя в княгині проясніло. Вона звеліла кметові почекати, а сама пішла в ложницю розбудити чоловіка; той, заспаний, в одній сорочці, незабаром вийшов до нього, протираючи кулаками очі. Вклонившись, Бумир почав докладно про все розповідати; князь слухав, позіхаючи. Потім поплескав гостя по плечі і втупивши в нього червоні од хмелю очиці, посміхнувся.
— Тих Мишків я по одному переловлю, — тихо промовив він, — і буде спокій… Я знаю їх, це крикуни, а до роботи не беручкі… Хильнеш зі мною, — додав він і сів за стіл, наказавши Бумирові зайняти місце на лаві.
Кмет слухняно сів; хоч і знав, що тут нічого поганого з ним не може трапитись, але, коли принесли меду, йому пригадалось, як частували тут дядьків, і в нього мороз пробіг по тілу. Все ж не посмів відмовитись від кубка, бо князь образився б. Він низенько кланявся, запевняючи князя, що завжди був йому вірним слугою. Отак і сиділи вони разом за столом — один на чільному місці, а другий — у кінці столу; князь примусив Бумира розповісти йому про то, що робилось на острові, розпитував про імена людей, ніби для того, щоб закарбувати їх у своїй нам"яті. І Бумир до пізньої ночі просидів з ним за столом.
Минуло кілька днів, а біля городища панував спокій. Посилали смердів і переодягнену челядь у розвідку до ближчих дворів і хат, але про готування до війни ніде й мови не було. На полях, оточених з усіх боків лісами, де грунт був піщаний і добре прогрівався сонцем, вже починали жати хліба. З залізними, мідними й кремінними серпами зустрічалося багато людей, а з мечем або списом — майже нікого.
Князь занидів, занудьгував, сидячи в оточеному валами городищі. Він пив, їв і спав, потягався, позіхав, часом заходив до княгині, та коли дивився з ганку на ліс, кляв усе на світі, що не міг їхати на лови. Брунгільда його не пускала. Спочатку він мовчки слухав її, але потім став бунтувати.
Якось наказав покликати смерда.
— Поїдь оглянь хащі, чй нема там якої засідки.
Слуга не з"являвся на подвір"ї цілий день; він привіз убитого козла і розповів, що зустрічав у лісі диких свиней, ведмедя, вовків; але ніде навіть сліду людського не було видно.
Для княгині затишшя після такої бурі здавалось підозрілим, а для її чоловіка — природним.
— Поїду, на лови… — сердито кинув він, — отак і згнити можна, сидячи дома… Не витримаю, зачахну від сну і неволі…
Брунгільда не пускала; передбачлива німкеня боялася засідки й зради. Виїзд на полювання відкладався з дня на день. Вона підмовила людей, щоб ті вигадували перешкоди. Хвост лаявся, сердився, пиячив і все більше проймався нетерпінням. Нарешті звелів смердові: що б не сталось, готуватись на завтра на лови. Княгиня ледве домоглася, щоб замість жменьки людей, як це було у нього в звичці брати з собою, князь повів утричі більше, до того ж добре озброєних.