Я обернувся до нього.
– Це означає, що ми знайшли архіви нашого міста – зовсім неушкоджені й такі, що їх можна розшифрувати. Ми маємо в нашому розпорядженні всю історію цього міста, нашої мертвої цивілізації, написану самими людьми їхньою власною мовою. Їхніми власними словами.
Лорен витріщився на мене. Було очевидно, що важливість нашого відкриття ще не дійшла до нього.
– Це, Ло, те, про що мріє кожен археолог. Це докази в їхній абсолютній формі, в найдеталізованішій і найбільш опрацьованій формі.
Він, схоже, досі нічого не зрозумів.
– Прочитавши лише один рядок цього письма, ми незаперечно довели існування народу, який розмовляв і писав стародавньою пунічною мовою Карфагена, який торгував золотом, який називав своє місто Опетом, який…
– І це повідомляється лише в одному рядку письма, – втрутилася Саллі. – Тут є тисячі глеків, і в кожному зберігається сувій письма. Ми довідаємося про імена й про діяння їхніх царів, про їхню релігію, їхні церемонії…
– Про їхні битви та їхні прагнення, про те, звідки вони прийшли та коли.
Я перехопив у Саллі словесний м’яч, але не менш спритно вона повернула його собі:
– І куди вони прийшли та що їх туди привело!
– О Боже! – Лорен нарешті зрозумів. – Адже це саме те, що ми шукали з тобою, Бене. Уся та клята незрозумілість тепер прояснена й об’єднана в щось одне.
– Уся наша праця! – підтвердив я. – Й ось перед нами її результат.
Але в годину мого тріумфу, в зеніті моєї кар’єри, коли нічого мене не чекало попереду, крім слави й блискучого успіху, доктор Саллі Бенатор примудрилася створити навколо мене атмосферу моторошного краху.
Ми сиділи в тісному колі навколо сувою, натхненно розмовляючи.
То була одна з тих розмов, які можуть закінчитися лише рано вранці, бо пляшку «Ґлен Ґранта» ми вже спорожнили, наші горлянки були добре змащені, й слова прослизали крізь них, не зустрічаючи жодного опору.
Саллі переклала весь текст, який було видно на сувої. То була розповідь про торгівлю в місті, перелік товарів і цін, наповнений цікавими згадками про місця та людей.
«Двадцять великих амфор із червоним вином із Зенґу доставлено Габбакуком Лалом, десята частина яких належить Великому Леву».
– Що то за Великий Лев? – запитав Лорен – то прокинувся його мисливський інстинкт.
– Великий Лев – найвищий ступінь, – пояснила Саллі. – Мабуть, таким був титул царя або губернатора міста.
«З трав’яних морів півдня сто дев’яносто два великих слонових бивні вагою двісті двадцять один талант, із яких десята частина належить Великому Леву, а решту відправлено на біремі Аль-Муаб Адбма».
ebooksa