– Тихше, дитино, – сказала Айна. – Хтось може тебе почути.
Залишившись сама, Таніт знову лягла на свою кушетку, всміхаючись.
– А мені байдуже, – прошепотіла вона. – Гай тут, а все інше не має значення.
Ланнон слухав Гая з дедалі більшим жахом. Його першою думкою було, коли Гай з’явився некликаний і несподіваний посеред ночі, що він якимсь чином довідався про завтрашню церемонію принесення жертви. Він подумав про те, щоб відмовити Гаю в аудієнції, став міркувати, як йому ухилитися від зустрічі з ним, але, поки він над цим міркував, Гай прорвався до спальні Ланнона повз приголомшених охоронців, які марно протестували.
Ланнон піднявся голий від своєї наймолодшої дружини, але гнівні слова застигли в нього на губах, коли він побачив, у якому стані з’явився до нього Гай.
– Пробач, величносте, я приніс жахливі вісті.
Ланнон витріщився на нього, на його брудну й запилюжену туніку, нерозчесане волосся та зваляну бороду, на схоже на череп обличчя, з якого зникла вся плоть, на дикі очі в їхніх глибоких, оточених синцями очницях.
– Що з тобою, Гаю?
Він швидко підійшов до жерця й допоміг йому втриматися на ногах братською рукою.
Рада дев’ятьох, усі вельможні родини Опета, зібралися на нічну сесію й вислухали рапорт Гая Бен-Амона в нажаханій мовчанці. Лише коли він прохрипів свою останню фразу й важко опустився на стілець, почалося белькотіння про те, чия в цьому провина, кого слід покарати, і вияви жалості до себе й сумніви.
– Нам сказали, що того чоловіка знищено в битві під Сетом!
Гай відповів:
– Вам сказали тільки, що я знищив під Сетом тридцять тисяч рабів. Я їх не називав.
– Як можна було зібрати таку велику армію без того, щоб ми знали про це? Хто винний?
Гай відповів:
– Її було зібрано поза нашими кордонами. Ніхто не винний.
– А як щодо шахт? Ми повинні їх захищати.
Гай стомлено всміхнувся.
– Ми маємо такий намір.
– Чому ми тримаємо на кордоні лише один легіон?
ebooksa