Коли він дивився, як Гай підписує свої накази, він сумнівався, що сам зміг би мати таку переконаність у правильності своїх дій. Він знав, що він послав би гінця до Опета, чекаючи звідти наказів, і, мабуть, поставив би під небезпеку можливий шанс на порятунок. Вони мали перед собою ворога з такою кількісною перевагою у військах, що залишалося сподіватися лише на допомогу богів.
Гай закінчив свою роботу. Він підписав останній сувій, і полум’я в ньому згасло. І лише тоді до Мармона дійшло, що цей чоловік геть перевтомлений. Він через силу тримався на ногах, пересувався з великими труднощами й, здавалося, зменшився в розмірах під тиском свого виснаження.
Мармон стрибнув зі стільця й підійшов до нього. Гай відштовхнув руку допомоги й спробував знову зібрати свої сили докупи.
– Я мушу вирушати до Опета, – сказав він, хитаючись, як п’яний, але втримався на ногах, ухопившись за краєчок столу. – Який сьогодні день, Мармоне? Схоже, я втратив лік часу.
– Сьогодні сьомий день свята, святосте.
– Свята?
Гай подивився на нього тупим поглядом.
– Свята Родючості Землі, – нагадав йому Мармон.
– А! – кивнув головою Гай. – Я не думав, що вже так пізно. Ти маєш бойового слона, який довіз би мене до Опета?
– Ні, святосте, – з жалем відповів йому Мармон. – У мене слонів немає.
– Тоді мені доведеться йти пішки, – змирився з неминучістю Гай.
– Спочатку тобі треба відпочити.
– Так, – погодився Гай. – Мені треба відпочити.
І дозволив Мармонові відвести себе до спальні. Коли він упав на кушетку, то запитав:
– Скільки знадобиться часу, щоб дійти звідси до Опета, Мармоне?
– Якщо ти йтимеш швидко, то шість днів. П’ять днів – якщо летітимеш.
– Я летітиму, – сказав Гай. – Розбуди мене, коли смеркне.
І провалився в сон.
Дивлячись на сонну постать, Мармон відчув, як у ньому пробуджується давня симпатія до цього маленького, але такого мужнього чоловіка. Він відчував захват перед його великим серцем, відчував заздрість перед духовною силою, яка завжди ставила його на чолі загалу, й він був радий, що Гай Бен-Амон керуватиме ними в часи такої кризи.
Саме тоді він пригадав про гінця з Опета, молодого офіцера з легіону Бен-Амона, який учора навідався до гарнізону з терміновим посланням для верховного жерця. Він сперечався сам із собою протягом хвилини, але потім вирішив не турбувати спочинку Гая. Він скаже йому, коли він прокинеться в сутінки.
ebooksa