Сонячний Птах

Вона відразу звернула увагу на стомлене обличчя Лорена, і я побачив співчуття в її очах, хоч вона не сказала нічого. Її привітання було стриманим, майже неуважним, і вона знову повернулася до свого мольберта. А Лорен відразу підійшов до портрета білого царя. Я приєднався до нього, й ми сиділи в дружній розслабленій мовчанці, роздивляючись дивне обличчя. Лорен заговорив перший:

– Ти не маєш відчуття, що він хоче щось тобі сказати, Бене?

То було дивне запитання для Лорена, але я відповів серйозно, бо він поставив його з очевидною серйозністю, яка не викликала найменшого сумніву.

– Ні, Ло, такого відчуття в мене немає.

– Тут є щось, Бене, – сказав він із глибокою переконаністю. – Щось таке, чого ти – чого ми – не помітили. Ключ до цього місця, до всієї таємниці захований тут, у печері.

– Ну, ти розумієш, Ло, ми могли б… – почав я, але він мене не слухав.

Саллі покинула мольберт і приєдналася до нас, вона сіла поруч із Лореном і дивилася на його обличчя із зосередженою увагою.

– Це відчуття ніколи не покидало мене, Бене. Ти пам’ятаєш шахту в Долині Самоти? Мій геолог дав негативну оцінку, але я мав таке відчуття, як оце тепер. Ти пам’ятаєш?

Я кивнув головою. У Долині Самоти нині видобували двадцять тисяч каратів дорогоцінних алмазів за місяць.

– Тут щось є. Я в цьому переконаний, але де воно є? – Він знову втупив у мене погляд, так ніби я заховав від нього щось дуже важливе, чого він не міг знайти. – Де воно, Бене? На підлозі, на стінах, на даху?

– Не забувай і про басейн, – сказав я.

– Гаразд, почнімо з басейну, – погодився він.

– Він надто глибокий, Ло. Жоден водолаз…

– Що ти знаєш про водолазів, Бене? – запитав він.

– Ну, знаєш, я пірнав кілька разів.

– О, ради Бога, Бене, – сердито урвав мене він. – Коли мені потрібна операція на серці, то я йду до Криса Барнарда, а не до місцевого ветеринара. Хто найкращий водолаз у світі?

– Кусто, я думаю.

– Правильно. Я пошлю до нього своїх людей. У такий спосіб ми оглянемо наш басейн. А тепер подумаймо про підлогу.

Мати справу з Лореном – це наче бути затягнутим в ураган. Йому знадобилася година, щоб намалювати схему найретельнішого обстеження печери, а потім він ніби мимохідь змінив тему розмови.

– Гаразд, Бене. Чому б тобі не повернутися до табору? Мені треба годину або дві посидіти на самоті тут.