«Дурниці! До нього підійде будь-який ключ. У дитинстві я сам відмикав його ключем від буфета».
Він часто розповідає всілякі нісенітниці, і я не надав значення його словам. Після кави Артур із похмурим виглядом зайшов у мою кімнату.
«Слухай, тату, — сказав він, опустивши очі. — Ти не міг би позичити мені двісті фунтів?»
«Навіть не мрій, — відповів я різко. — Я й так занадто розбестив тебе у фінансових справах».
«Авжеж, ти завжди щедрий, — погодився він. — Але зараз мені вкрай потрібна ця сума, інакше я не зможу з’явитися в клубі».
«Тим краще!» — вигукнув я.
«Але ж мене можуть визнати непорядною людиною! Я не витримаю такої ганьби. Так чи інакше, я мушу дістати грошей. Якщо ти не даси мені двісті фунтів, доведеться здобувати їх іншим способом».
Я обурився: за останній місяць він уже втретє звертався до мене з таким проханням.
«Ти не отримаєш навіть фартинґа!» — вибухнув я.
Син вклонився й вийшов із кімнати, не зронивши й слова. Після того, як Артур пішов, я зазирнув у секретер, переконався, що коштовність на місці, і знову замкнув його на ключ.
Потім вирішив обійти кімнати та переконатися, що все гаразд. Зазвичай це робить Мері, але сьогодні я вирішив, що краще перевірити все самому. Спускаючись зі сходів, я побачив свою небогу — вона зачиняла вікно у вітальні.
«Скажіть, тату, а ви дозволяли Люсі відлучитися?»
Мені здалося, що Мері була дещо стривожена.
«Ми про це не говорили».
«Вона тільки-но виходила через чорний хід. Гадаю, що біля хвіртки вона мала побачитися з кимось. Мені здається, що нема потреби для цього, і час це припинити».
«Неодмінно поговори з нею завтра, а якщо хочеш, я й сам це зроблю. Ти перевірила, чи все ретельно замкнено?»
«Атож, тату».
«Тоді на добраніч, дитино».
Я поцілував її, подався до себе в спальню й незабаром заснув.
Я докладно розповідаю про все, що може мати хоч якийсь стосунок до справи, містере Голмс. Але, якщо щось здасться вам незрозумілим, питайте, не соромтеся.
ebooksa