— Буває, з’являються пагони, але не цвітуть;
Буває, що цвітуть, але не дають плодів.
Учитель сказав:
— Молодших за віком треба поважати. Як знати, можливо, в майбутньому вони будуть не гірші за нас? Але не гідний поваги той, хто не став відомим, доживши до со-рока—п’ятдесяти років.
Учитель сказав:
— Як можна не погоджуватися зі справедливим зауваженням? Але при цьому важливо самому виправитися. Як можна не радіти делікатно висловленій пораді? Але при цьому важливо осягнути її суть. Я не можу допомогти тим людям, що лише погоджуються, але себе не виправляють і радіють, не осягаючи суті.
Учитель сказав:
— Головне — будь чесний і правдивий; із тими, хто тобі не рівня, не дружи і не бійся виправляти свої помилки.
Учитель сказав:
— Можна з воєводою розлучити солдатів. Але не можна прагнень у простих людей відняти.
Учитель сказав:
— Чи це не Ю, хто не соромиться стояти поряд с одягненими в хутро лисиці та єнота, коли на нім накинутий поношений халат, підшитий закошланими коноплями?
Цзилу ці вірші повторював усе життя. Учитель на це зауважив:
— Для досягнення добра цього не досить.
Учитель сказав:
— Стає відомо, які стійки сосна і кипарис, лише з настанням холодного сезону.
Учитель казав:
— Тямущий не сумнівається,
Людяний не тривожиться,
Сміливий не боїться.