Вислови

— Згоден, я піду служити, — відповів Кон-фуцій.

2

Учитель сказав:

— Природа кожного з іншим зближає,

Звичка одне від одного віддаляє.

3

Учитель зауважив:

— Ніколи не змінюються тільки найвища мудрість і найбільша глупота.

4

Коли Учитель прийшов в Учен і почув там звуки струн і пісень, він радісно усміхнувся й сказав:

— Навіщо ж різати курку таким великим ножем?

Цзию відповів:

— Я раніше від Вас чув, що, коли чеснотливий муж навчається Путі, він переймається любов’ю до людей, а коли мала людина навчається Путі, нею стає легко керувати.

— Діти! Він правильно каже. Я перед цим казав жартома, — сказав Учитель.

5

Гуншань Норовливий повстав, укріпившись у Бі, і запросив до себе Конфуція. Учитель хотів піти, але Цзилу виказав невдоволення:

— Нема куди йти і не треба. Навіщо вже так необхідно йти до Гуншаня?

Учитель відповів:

— Хіба дарма запросить мене? Якщо мене хто-небудь візьме на службу, то чи не зможу я створити Чжоу на Сході?

6

Цзичжан спитав Учителя про те, що таке людяність. Конфуцій відповів:

— Той буде людяний, хто зможе втілити повсюди в Піднебесній п’ять чеснот.

— Можна спитати, які вони?

— Шанобливість, шляхетність, правдивість, кмітливість, доброта. Шанобливість не накликає приниження, шляхетність підкоряє всіх, правдивість викликає в людей довіру, кмітливість дозволяє досягати успіху, а доброта дає можливість керувати людьми.

7

Бі Сі запросив до себе Учителя, і він хотів піти.