Курилася доріженька

— Властиво, ніхто не казав напевно…

— Іване, поганяй! — скрикнув панотець до візника.

На щастя, коні не мали охоти рушити за першим батогом з місця, і Городюк вспів ще вчас вияснити ситуацію.

— Коли отець виїхали з Золочева?

— Перед півгодиною.

— І тоді ще не було москалів?

— Певно, що ні. Інакше ми тут не заїхали б.

— Нам якась баба з Вороняків казала, що така поголоска пішла.

Священик успокоївся.

— Ах, так!.. Я думав, що ви знаєте з достовірного жерела.

— Вибачте, отче, а ви звідки?

— З Дашева.

— А де були москалі, як ви виїздили.

— Де були, не знаю, але говорили, що зараз у сусіднім селі.

— Як же в Золочеві? Староство ще є?

— Казали мені, що виїхало вчора.

— А стрільці? Не знають отець-добродій?! — вмішався до розмови Зварич.

— Стрільці виїхали вчора вечером?

Зварич спішно підбіг до брички.

— Виїхали вечером? Куди, в яку сторону?