Двері в день. Міс Адрієна

22
18
20
22
24
26
28
30

Андріяш Вале посміхнувся:

– А коли б і поліція! Ми все одно перемогли б. Після твого вчинку на заводі, Франце, я перетягнув на наш бік усіх робітників. Завод на кілька днів завмер зовсім.

Петро чокнувся кухлем з Андріяшем.

– За твоє здоров’я, діду…

Робітники загомоніли ще веселіше.

– До цих пунктів у листівці, – сказав Леон Мустак, – ми додали ще пункт про звільнення всіх заарештованих під час страйку. Отже, за твоє звільнення, Франце!

Вони сиділи й розмовляли, і у «Веселому джерелі» було весело. Награвав оркестр.

– Ти вже бачив Жакеліну? Був у лікарні?

Франц посмутнів і хитнув головою.

Він уже бачив Жакеліну і зараз пригадав її схудле обличчя серед білих стін лікарні на білій подушці в ліжку.

– Шкода, що ми не знали раніш про таке тяжке твоє становище. Ми всі були в жахливому стані. Проте для дитини ми могли б дещо зробити. Я прийшов трохи запізно.

І Леон Мустак розповів.

Він прийшов до Жакеліни, коли довідався про похорон дитини. Треба було підтримати її й розповісти про Франца Каркаша, якого не забули.

Леон підійнявся сходами до самих дверей Каркашевої кімнати, коли почув запах газу. Це його сильно стурбувало. Двері були зачинені і запах газу йшов з них. Леон почав стукати. На його крик збіглись сусіди. Зламали двері. В кімнаті було повно газу й на підлозі лежала непритомна Жакеліна.

Задзеленчав телефон і незабаром карета швидкої допомоги помчала містом. Вона мчала серединою вулиці і всі розступалися, даючи їй дорогу.

– Жакеліну ми врятували, Франце! Велика шкода, що так трапилось. Наші відвідують її щодня. Вона незабаром одужає.

Знову настрій у «Веселому джерелі» пожвавішав. Франц Каркаш підвівся.

– Я, колишній малосвідомий безробітний і навіть штрейкбрехер, присягаюсь перед вами віддати всі свої сили на боротьбу з тими, хто утопив мого друга Матіяша Лябур, хто умертвив дитину й отруїв газом Жакеліну, хто придушує робітників, катує їх у в’язницях і вночі стріляє з «мотоциклетки»!

Крики товаришів заглушили Франца!..

ХІХ