Перший одяг, як і перша сокира, є ознака культурного розвитку. Міт про гріхопадіння Адама має рацію. Людина злякалася власних думок і їй стало соромно. Отже, вона мусіла одягнутись. Звичайна зміна клімату теж впливала на це.
Людина в боротьбі за існування удосконалювала свої знаряддя, свої засоби боротьби з природою, вона удосконалювала й свою анатомічну будову. Примітивність первісного знаряддя, тяжкі умови боротьби з природою були підвалиною того суспільного примітивізму, що являє собою першу громадську стадію людства. Отже, суспільство з’являється тоді, коли між окремими одиницями зав’язалися трудові відносини. Еволюція суспільства йде поволі і до того моменту, коли запанувала приватна власність на знаряддя праці і коли з цим розподілом стався розподіл суспільства на різні верстви. Від кам’яної сокири, кам’яного списа до велетенського парового молота, екскватора, турбін і гідроелектричних станцій – ось шлях людської матеріяльної культури.
Товариші! Україна переживає тепер велику добу, добу будування, добу індустріялізації. Ми вже пройшли всі стадії дикунства, всі стадії культурного розвитку і щільно підійшли до великої доби, яка остаточно мусить зробити нас господарями природи. Годі нам десятки верстов ходити пішки. Годі нам їздити ці верстви змученими кіньми або повільними волами. На наших шляхах мусить залунати сирена автомобілів, автобусів і мотоциклів. Молочниці привезуть до міста молоко на мотоциклах, городину селяни привезуть в грузовиках. Трактор мусить замінити тополі на нашому обрії. Електрика мусить бути в кожній хаті і кожне село мусить мати свій театр і своє кіно.
Автомобіль прекрасніший за статую Самофракійської перемоги. Хто це сказав? Це сказав футурист Марінетті, тепер італійський фашист.
Наша країна повинна індустріялізуватися. Індустріялізація повинна бути нашим щоденним гаслом. Ми мусимо щодня вишукувати нову енергію, яка б рухала наші машини і робила нові машини. Щоб людина могла працювати, вона мусить їсти. Так і машина потребує сили – енергії. Найбільшим джерелом енергії для машини є паливо – дрова, торф, вугілля й нафта, а найпоширеніший спосіб використати цю енергію є паровий двигун. Але наука дала інше, дешевше джерело енергії. Це так зване біле вугілля.
Вода. Уявіть собі, що вода може служити не тільки для купання. Так, дорогі слухачки, літом на пляжах рік у купальних костюмах дуже приємно бризкатись водою і фліртувати. Дуже приємно звичайно місячної ночі вдвох покататися з човні і послухати, як тьохкає в кущах соловейко. Але вода може мати ще серйозніше значення, крім того, щоб бути розвагою для закоханих. Останні наукові винаходи показали, що далеко зручніше є перероблювання всіх виглядів енергії в електрику, а заміна палива іншими джерелами енергії, особливою силою напору води, набагато здешевлює її. Ось вам і вода.
Електрика дозволяє безмежну різноманітність засобів вжитку її в машинах та приладдях. Електрика дозволяє виробляти себе в одному місці в дуже великій кількості та дозволяє передачу енергії на сотні кілометрів дротом. Отже, уперта електрифікація України є чинник до збільшення продукції, до збільшення нашого добробуту.
Як ми в справі електрифікації відстаємо від держав з розвиненою промисловістю, видно з порівняння нас з Америкою. 1926 року в Сполучених Штатах Північної Америки вироблено електроенергії 73 мільярди кіловатгодин, а по всьому терені колишньої царської Росії лише 3½ мільярди, звідси лише невеличка частина припадає на Україну.
Вода, що дає нам стільки насолод і втіх, що безупинно тече в ріках, може своїм напором давати енергію машинам. Вода рухає водяні турбіни, а через них електричні машини і дає постійну даремну енергію та фактично є невичерпане джерело енергії. Тим більше доводиться цінити енергію води, що запаси палива обмежені і щороку зменшуються.
У всьому світі досі збудовано чимало гідроелектричних станцій, загальною силою біля 30 мільйонів кінських сил. Дешева електрична енергія служить не тільки для того, щоб кучерявити шовкове волосся наших прекрасних дам, і не тільки для того, щоб в кіно можна було показувати різні любовні історії та карколомні трюки, – електрична енергія спричиняється до виникнення низки виробництв, про які раніш не могли навіть мріяти, як, наприклад, електричне витоплення глинця, чавуна, криці, виробництво штучного азотного удобрення та численних хемічних виробів.
Як вам відомо, південь України являє собою виняткове сполучення природних багатств. Поруч із добрими ґрунтами для хліборобства та теплим підсонням, південь України має величезні поклади кам’яного вугілля, заліза, мангану, кам’яної соли, живосрібної руди, каоліну, вогнетривалих глин, цементового рухляку та різного будівельного каміння.
Поклади залізних руд на півдні України в Кривому Розі, Карсак-Могилі та Донбасі вираховується в перекладі на залізну масу в 15 мільярдів тонн (один трильйон пудів). Південь України є один із найбільших світових центрів залізної руди.
Поклади кам’яного вугілля вираховується в 60 мільярдів тонн (3.600 мільярдів пудів), і треба сказати, що досі використано не більше одної стоп’ятдесятої частини всіх цих покладів. Крім того, коло міста Нікополю є поклади дуже цінних руд мангану, що їх вираховується в 50 мільйонів тонн (3 мільярди пудів).
Отже, гідроелектрична станція, що її будування розпочато 1927 року на Дніпрі нижче порогів, має дати в майбутньому ту енергію, що допоможе витягти з-під землі ці коштовні поклади і переробити їх на речі корисні людству.
Дніпро, що має таку славну барвисту історію, Дніпро, що його оспівують письменники й поети, що його оспівали кобзарі, являє собою могутню водяну артерію та з давніх часів служить великим водяним шляхом. Дніпро починається в середній частині російського плято, перетинає всю Україну та впадає в лиман коло Чорного моря. Довжина ріки 2.570 кілометрів та площа її водозбору біля 500.000 кв. кілометрів. Водяна сила Дніпрова величезна, це могутнє джерело гідравлічної енергії. Могутність усієї ріки від початку до гирла вираховується в чотири мільйони кінських сил, але з них можна технічно використати лише біля 1.500.000 сил.
Досі силу цієї великої ріки використовували лише на перевозку різних вантажів та на сплав лісу та хліба. Ліс сплавляється та перевозиться водою з широких лісових просторів водозбору Прип’яті та горішнього Дніпра, а хліб звозиться з річних портів Дніпра. Потім з морського порту Херсону він транспортується до різних чужоземних країн.
Непереможну перешкоду для руху пароплавів та барж являють славетні пороги між Дніпропетровським та Запоріжжям (кол. Олександровськ). Найбільший поріг – Ненаситець. Цей поріг своєю красою та могутньою силою дивував народи, які проходили Дніпром. Цей поріг увійшов в історію України, як одна з дивовижних пам’яток. Через пороги проїздили в своїх човнах славетні лицарі українського середньовіччя – запорожці. Ті ж самі запорожці власними руками робили й обхідні канали.
У цьому місці на протязі 90 кілометрів Дніпро понижується на 40 метрів. Мала глибина води та дуже велика швидкість течії перешкоджають проходженню суден через пороги. Річище тут закидано великим камінням та скелями, які лишилися після зруйнованих гранітових гір, що їх перетинає Дніпро в цьому місці. Найбільшу силу Дніпро має на порогах, що можуть віддати пересічно для технічного використання 650.000 кінських сил. Дніпрові пороги є найбільше в Европі джерело водяної енергії та одне з найбільших у світі.
Проблема Дніпрових порогів почала притягати увагу до себе з другої половини XVIII віку. Зацікавлення до використання водяної енергії порогів зростало із зростанням техніки електропередачі та поширення в Европі й Америці гідроелектричних станцій великої моці.
Останній проєкт, що за ним уже будується Дніпрельстан, передбачає збудування гідроелектричної станції, шлюзів для проходу суден та залізниці від станції Демуріне до станції Марганець.
ebooksa