Хрестоносці

—Кого ти взяв у полон? — запитав Збишко.

—Лише пліть, жодної щуки. Була одна, було дві, але втекли. Зубаті щуки! Нарубали людей і втекли.

— Мені дав бог одного,— сказав юнак.— Можновладний і знаменитий рицар, хоч і світський — гість!

Страшний жмудин обхопив свою шию пальцями, потім правою рукою зробив рух, ніби показуючи вірьовку, що йде вгору від шиї.

—Буде йому так! — сказав він. — Так, як і іншим, так.

Збишко нахмурив брови.

—Не буде йому ні так, ні інак, бо то мій бранець і друг. Нас разом пасував князь Януш, і я тобі навіть пальцем його торкнути не дам.

Не даси?

Не дам.

І вони, нахмуривши брови, почали дивитися один одному в очі. Здавалося, обидва от-от спалахнуть, але Збишко не хотів сваритися з старим вождем, якого цінив і шанував, до того ж, зворушений подіями дня, він раптом обхопив його за шию, пригорнув до себе й вигукнув:

—Невже ти хотів би вирвати його у мене, а разом з ним і мою останню надію? За що ти мене кривдиш?

Скірвоїлло не виривався з обіймів і, висунувши голову з рук Збишка, став поглядати на нього спідлоба й тільки сопів.

—Ну,— сказав він, трохи помовчавши,— завтра накажу повішати своїх полонених, але якщо котрийнебудь з них буде тобі потрібний, то я його тобі подарую.

Потім вони ще раз обнялися й розійшлися в добрій злагоді, Мацько з задоволенням подивився на них і сказав:

Видно, що злістю з ним нічого не вдієш, а добрістю його можна зім"яти, як віск.

Це вже такий народ,— відповів Збишко,— тільки німці цього не знають.

І він наказав привести до вогнища пана де Лорша, який відпочивав у курені. За хвилину чех привів його беззбройного, без шолома, тільки в шкіряному кафтані з вм"ятинами від панцера та в червоній мисюрці на голові. Де Лорш уже через зброєносця довідався, чиїм він є полоненим, і саме тому прийшов холодний і гордий, на обличчі його при сяйві полум"я можна було помітити упертість і презирство.

—Богові дякуй, — сказав йому Збишко, — що потрапив у мої руки, від мене тобі ніщо не загрожує.

І він простягнув до нього руку, але де Лорш навіть не ворухнувся.

—Я не подаю руки рицарям, які зганьбили: рицарську честь,— воюють з сарацинами проти християн.