Один з присутніх мазурів переклав його слова, хоч Збишко й так зрозумів їх значення. В першу мить кров закипіла в нім, немов окріп.
—Дурню! — крикнув він, мимоволі хапаючись за руків"я мізерикордії.
Де Лорш підвів голову:
Вбий мене, — сказав він, — я знаю, що ви не щадите бранців.
А ви їх щадите? — вигукнув мазур, обурений його словами. — Хіба ви не повішали на березі острова всіх полонених, яких захопили в попередній битві? Через це і Скірвоїлло вішає ваших.
Так зроблено, — відповів де Лорш, — але то були погани.
Проте в його відповіді вчувався сором, і не трудно було догадатись, що в душі він не схвалює такого вчинку.
Тимчасом Збишко охолов і спокійно сказав:
—Де Лорш! Ми одержали паси й остроги з одних рук. Ти знаєш мене і знаєш те, що рицарська, честь мені дорожча за життя і щастя. Отож слухай, що я тобі скажу, присягаючись святим Георгієм: багато цих людей не від вчорашнього дня охрещені, а ті, котрі ще не охрещені, як до спасіння, простягають руки до хреста, але знаєш, хто їм чинить перешкоди та не допускає до хрещення?
Мазур умить переклав Збишкові. слова, і де Лорш запитливо глянув в обличчя юнака. А той сказав:
Німці!
Не може бути! — аж крикнув гельдернський рицар.
Присягаюсь списом і острогами святого Георгія, що німці! Бо якби тут запанувало християнство, то вони втратили б привід для наскоків, для загарбання цієї землі та для пригноблення цього нещасного народу. Ти ж тут на них надивився, де Лорш, і краще за інших знаєш, чи справедливо вони роблять.
Я вважав, що вони, борючись з поганами та схиляючи їх до хрещення, покутують свої гріхи.
Вони хрестять їх мечем і кров"ю, а не свяченою водою. Прочитай оцей аркуш, і одразу зрозумієш, чи не служиш ти сам гнобителям, драпіжникам і пекельним виродкам проти християнської віри й любові.
Сказавши це, він подав йому відомого скрізь листа жмудинів до королів і князів, а де Лорш узяв, його і пробіг очима при світлі полум"я.
Він прочитав його швидко, бо добре володів цим трудним мистецтвом, після чого страшенно здивувався і сказав:
—Невже все це правда?
—Як бог свят, він бачить, що я тут служу не тільки задля власної справи, а й задля справедливості.
Де Лорш трохи помовчав і сказав: