Хрестоносці

Потім, згадавши, від чого їм полегшало, вони знову підхопили камінь і покотили його на старе місце.

Збишко в цей час їхав поруч з Ягенкою і слухав пісень абатових шпільманів, але, проїхавши з п"ять стадій, він раптом спинив коня і сказав:

Ага! Мав дати на месу за дядькове здоров"я і забув, я вернуся.

Не вертайся! — вигукнула Ягенка.— Пошлемо із Згожелиць.

Вернусь, а ви не чекайте мене. З богом!

З богом! — сказав абат.— їдь!

І обличчя його повеселіло, а коли Збишко зник з їхніх очей, він непомітно торкнув Зиха і сказав:

Розумієте?

А що маю розуміти?

Як бог свят, він поб"ється в Кшесні з Вільком і Чтаном, саме цього я хотів і до цього провадив.

То здорові хлопці! Ще поранять його, і що тоді буде?

Як то що буде? Коли він за Ягенку поб"ється, то як же йому після цього думати про Юрандівну? Відтоді панією серця стане Ягенка, а не та, друга. Я цього хочу, бо він мій родич і сподобався мені.

— Еге! А обітниця?

—Я негайно дам йому дозвіл! Хіба ви не чули, що я вже й пообіцяв?

—Ваша голова всьому дасть раду,— відповів Зих. Абат зрадів з такої похвали; він під"їхав до Ягенки

і спитав її:

—Чого ти така смутна?

Вона схилилася в сідлі й, ухопивши абата за руку, піднесла її до губів:

Мій хрещений батьку, а може б, ви послали кілька шпільманів у Кшесню?

Навіщо? Тільки нап"ються в корчмі, та й по всьому.